Розділ 34.

Розділ 34.

– І як страусиха? Вижила після бійки? – запитала Алім, знаючи свою бойову фамільярку.
– Обскубана, подерта, але й бідолашній Ксю дісталося, – відповів Анатолій.
– Ко.
– А не треба було тій бідолашній до інших лізти. Манікюр зробили для чого? Щоб його за кілька хвилин понівечити. Тепер жодної копійки на манікюр для цієї марнотратки не витрачу. Здалися їй чужі яйця! – відповіла Алім.
– Ко-о-о? – знову подала голос Ксю.
– А як Карина? – тихішим голосом запитала Алім. Нічого нового про Ксю вона не дізналася і не очікувала іншого сценарію. Не перший же рік знає цю баронесу.
– Чудово, – зовсім розтанув Анатолій. – Карина просто дивовижна дівчина. Така смілива. Я її ледь відтягнув від охоронця. Думав, що вона йому за Ксю очі видряпає.
– Ого! Оце пристрасть! – оцінила Алім.
– І треба було видряпати! – почувся голос Карини за спиною. – Надумав схопити Ксю за хвіст, аби відтягнути від страусихи. Не зрозумів, що у дівчат – дорослі розбірки. Там й сам страус у куточку стояв.
– Ксю пощастило з такою захисницею, – усміхнулась Алім.
– Ко! – підтвердила Ксю.
– Анатолію, ось що я знайшла, – мовила Карина та дала велику футболку рожевого кольору, де була намальована весела свинка. – Йди в душ.
Анатолій кивнув, взяв футболку, не вагаючись, та пішов до ванної кімнати.
– Все, потрапив у твій полон, – усміхнулась Алім. – Причарувала.
– Напоїла твоїм зіллям з казана, як ти нашого нового боса. Мені тричі Ліза телефонувала, а потім, коли ми від охоронця тікали, й сам бос телефонував. Не може без тебе, – розсміялася Карина.
– Мені також телефонував, але я не зрозуміла, що то він, – зізналася Алім.
– Ко-о-о! – почувся розчарований голос Ксю.
– Ой, знову телефонує! – підстрибнула з місця Алім, побачивши вже знайому аватарку.
– Відповідай! – крикнула Карина.
– Слухаю, – відповіла Алім, намагаючись, дихати.
– Добрий вечір, Мілагрос, – дружелюбно мовив біг бос. – Це телефонує ваш новий власник, вірніше новий власник вашого бару. Ну, не вашого, а мого. Ну, того бару, де ви працюєте. Це Матвій Воля, – нарешті сформулював чоловік. Він не очікував, що Міла так швидко відповість, та й випили вони з баскетболістом достатньо, щоб язик заплутався.
– Добрий вечір. Я зрозуміла, – відповіла Алім.
– Тут така справа. Ліза... Ну, вона... – почав бумотіти Матвій.
Анатолій якраз вийшов з ванної кімнати, але підковзнувся та гучно закричав.
– А-а-а!
– Анатолію! – крикнула Алім та вимкнула телефон, бо їй необхідно було швидко застосувати магію, аби кавалер Карини не забився. Йому сьогодні вже Ксю вистачало.
Усе сталося, наче в уповільненому кіно. Анатолій з криком махав руками, але в останній момент таки схопився за стіну та втримався на ногах.
– Хух, – видихнула Алім.
– Слава Богу, що все обійшлося. Я б собі не пробачила, якби ти б впав та забився, – мовила Карина, бо це вона розхлюпала воду, коли вирішила переставити квіти, які подарував Анатолій їй при зустрічі, в іншу вазу.
– Ти б мене у лікарні б навідувала? – запитав чоловік, усміхаючись.
– Куди б я ділася, – відповіла Карина.
– Ко, – тихо сказала Ксю, натякаючи, що вони з Алім тут зайві.
Якщо у квартирі дівчат панувала ідилія, то бос, почувши ім’я «Анатолій» став червоний, як помідор. Це ж котра година? Що той кухар робить у його майбутньої адміністраторки? Як дожити до завтра?