Розділ 33.

Розділ 33.

Алім не встигла обміркувати цю ситуацію, як почула, що хтось відчиняє двері ключем.
– Заходь, занось її, бідолашну, – почувся голос Карини.
Алім вийшла з кухні та побачила досить цікаву картину. Нова сукня Карини була у кількох місцях забруднена, подруга тримала туфлі на підборах у руках, а на її ногах були кросівки на кілька розмірів більші, а про зачіску краще було мовчати. Алім перевела погляд на Анатолія і ледь стрималася, аби не зареготати. Футболка була брудна, у кількох місцях були дірки, чоловік був тільки у шкарпетках, де-не-де було видно пір’я, а в руках він тримав кошик з Ксю, яка сиділа у ньому, наче королівна.
– Що сталося? Чому ви у такому стані? – ледь стримувала сміх Алім. Вона знала, що побачення у зоопраку – не найкращий варіант, але була впевнена, що зближення Анатолія та Карини пройшло на найвищому рівні. Он Карина вже у його взутті! Ксю таки впоралася зі своєю місією, аби тільки не перегнула палицю, бо все свідчило саме про це.
– Можна води? – попросив Анатолій.
– Звісно, – відповіла Алім та пішла за склянкою.
– Знімай шкарпетки. Зараз я щось придумаю, – командувала Карина. – Зараз я швидко в душ піду, а потім ти. Я знайду тобі якийсь одяг. Міло, будь ласка, нагодуй Анатолія, та заспокой Ксю. Тепер ми ні ногою у той зоопарк. Якісь агресивні там тварини.
– Добре, – тільки й встигла відповісти Алім, бо Карина зникла за дверима ванної кімнати.
– Ко! – подала голос задоволена Ксю та потягнулася лапою до телефону.
Алім побачила це і забрала телефон зі столу.
– Ко?! – ображено заявила курка.
– Анатолію, розкажи у двох словах, що сталося? Бо ви маєте досить гм-м... Дивний вигляд, – мовила Алім.
– Я такий щасливий, – тихо мовив Анатолій, підняв Ксю та поцілував її. – Ксю просто неймовірна.
– Ко! – гордо заявила курка.
– З цього моменту детальніше, будь ласка, – попросила Алім. Ну, цікаво ж!
– Ми прийшли до зоопарку, – почав розповідь Анатолій. – Спочатку розглянули схему розташування вольєрів з тваринами. Кариночка вирішила, що Ксю необхідно занести до вольєру з пінгвінами. Ну, ми й пішли. Біля вольєру ми дістали Ксю з кошика та спостерігали за нею та імператорським пінгвіном.
– Ко, – закотила очі Ксю.
– Я вирішив пригостити Кариночку морозивом та пішов його придбати. Коли я повернувся, то Ксю сиділа на руках у Карини, яка втішала нашу баронесу. Я зрозумів, що той пінгвін не надто їй сподобався. Ксю заспокоїлася, з’ївши усе морозиво, яке я купив, – розповідав Анатолій.
– А дзьоб не луснув? – запитала Алім, подивившись на Ксю.
– Ко?! – ображено подала голос курка, намагаючись дістатися до телефона.
– А далі що? Чомусь думаю, що одним пінгвіном не обійшлося.
– Далі ми пішли до вольєра з павичем, але не залишали Ксю без нагляду. Той павич не звертав на нашу красуню уваги, і вона вирішила привернути її сама, – продовжив Анатолій.
– Хто б сумнівався! У павича хоч пір’я залишилося? – запитала Алім, знаючи свою фамільярку.
– Трошки, – зізнався Анатолій. – Але ж він сам винен. Як на Ксю можна не звернути уваги?
– Ко! – подала голос курка та почала леститися до Анатолія, розуміючи, що тепер він її фанат.
– Далі вольєр з фламінго я пам’ятаю уривками, бо охоронець вже почав бігати за нами, – розповідав Анатолій, а Алім намагалася стримувати сміх та дістала з волосся чоловіка кілька пір’їн.
– Це від фламінго? – запитала Алім, показуючи пір’їни.
– Ні. Це від страуса. Вірніше, від страусихи, бо Ксю вирішила з нею трохи почубитися, бо виявилося, що страус сидить на найбільших яйцях, – мовив Анатолій.
– Ко! – не забула вставити Ксю.