Розділ 16.

Розділ 16.

Дівчата знову ледь приволочили ноги додому. Завдяки креативності Ксю та смачним безалкогольним напоям Алім, бар знову мав рекордну суму за день та ще й шикарну рекламу у соцмережах.

– Міло, сьогодні ж моя черга готувати, але я точно не готова стояти на кухні. Як щодо того, аби замовити суші? – запитала Карина, приїхавши додому.

– Суші? – перепитала Алім, бо це слово їй ні про що не говорило. – А які?

– Твої улюблені.

– А що ми дамо їсти Ксю? – поцікавилася Алім, бо її помічниця добре старалася весь день та була варта уваги

– Ко? – підняла голову Ксю.

– Ну, вона ж рис їсть, то роли їй мають смакувати, а рибу не буде їсти. Можна ще пива купити, – запропонувала Карина.

– Ко–ко–ко, – одразу ж повеселішала Ксю.

– Ой, а тобі аби пива, – присоромила баронесу Алім. – Але сьогодні заслужила. Трошки.

– Ко, – зраділа Ксю.

Карина швидко набрала номер, щоб замовити суші, та пішла до магазину, щоб придбати пиво. Поки Карини не було, привезли замовлення. Алім огорнулася рушником та пішла відкривати двері. На порозі стояв чоловік, у якого надто недобре загорілися очі.

– Добрий вечір! Ось ваше замовлення, – мовив чоловік у фірмовому одязі фірми доставки.

– Добрий вечір! Дякую. Ось гроші, решти не треба, – скоромовкою мовила Алім та хотіла зачинити двері, але чоловік швидко поставив ногу, аби їй завадити.

– Я можу скласти компанію для суші, чи намилити спинку, – мовив чоловік та оглянув Алім з голови до ніг, надто хтивим поглядом.

– Дякую, але я впораюсь сама, – відповіла Алім.

– А якщо подумати? – наполягав чоловік, а в очах вже починали горіти бісики.

– Приберіть ногу! – гримнула Алім.

– А якщо не приберу? – зухвало запитав чоловік.

– Тоді готуйся захищати свої яйця! – досить гучно та чітко мовила Ксю.

Чоловік поглянув вниз, звідки йшов голос, та витріщив очі. Він точно не очікував зустріти курку, що розмовляє.

– Прибери копита! – мовила Ксю та клюнула його взуття.

Чоловік забув про красуню у дверях та блискавкою побіг донизу сходами, ледь не збивши Карину, яка поверталася з покупками.

– Дякую, моя захисниця, – мовила Алім до Ксю.

– Що він там приніс? Бо пахне дуже смачно. Що воно таке ті «суші»? – запитала Ксю та пішла за Алім на кухню.

Алім дуже обережно розгортала принесену страву, бо переживала, аби там не було м’яса птиці, чи яєць.

– Має дещо дивний вигляд, хоч і пахне добре. Ти перша куштуй! – мовила Ксю.

– Отакої! На мені хочеш випробувати, чи їстівне, чи не отруєне? – здогадалася Алім.

– Просто воно таке чорне, як страви, приготовлені Кариною, – відповіла Ксю.

– А ти звідки знаєш? – здивувалася Алім.

– Вона сьогодні у барі намагалася собі щось приготувати. Приготування їжі – не її сильна сторона. Треба її зводити з шеф-кухарем, бо помре з голоду, – мовила Ксю в очікуванні, коли Алім зніме пробу.

Замок у дверях клацнув, повернулася Карина.

– Цей чоловік хоч нормальні суші доставив? Бо вилетів з під’їзду, що мене ледь з ніг не збив, наче за ним скажені собаки женуться, – розповідала Карина.

– Ну, не собаки, а курка, і не така вже й скажена. Хоча... – тихо мовила Алім, поглядаючи на Ксю.

– Ко! – гучно мовила Ксю та дзьобнула Алім за руку. Отак про баронесу? Як же не ґречно!

Дівчата гарно проведи вечір. Суші таки сподобалися і Алім, і особливо Ксю. Баронеса з’їла левову частку ролів.

– Міло, а де твій телефон? – поставила запитання Карина, бо відколи її подруга повернулася з лікарні, то не бачила його у руках Міли.

– Телефон? – перепитала Алім, розгубившись.

– Ти була з ним там, на мосту... – винувато мовила Карина. – Я розумію, що то я винна. Пробач мені, будь ласка. Я відклала та купила тобі... ось... – мовила Карина та поклала перед Алім коробочку з новим телефоном.

– Дякую, – без особливого ентузіазму відповіла Алім. От тільки цього ще не вистачало! Ще й телефоном доведеться вчитися користуватися! Ех, не легко у новому тілі, але точно не нудно!