Розділ 14.

Розділ 14.

– Поглянь на Ксю. Он, як очі горять, як про павича почула! – розсміялася Карина. – Все, лягаємо спати, бо завтра мене не розбудить навіть торнадо. На добраніч!

Карина пішла до своєї кімнати.

– То коли йдемо знайомитися з павичем, чи туканом? – поставила запитання Ксю, коли Карина зникла з горизонту.

– От тільки твоє особисте життя ми ще не влаштовували, – плеснула у долоні Алім.

– А чому б ні? Я у самому розквіті сил. Квіточка пишна та розкішна, – нахвалювала себе Ксю. – Та на мене не те що павич, орел клюне!

– Угу, так і клюне. Ти забула, чим минулі твої походеньки закінчилися? – спробувала освіжити пам’ять курки Алім.

– Ой, та то там тих походеньок. Я вже й не пам’ятаю, – махнула крилом Ксю.

– А я добре пам’ятаю! І пугача, і ворона, і зозулю, і дятла... – перерахувала усіх кавалерів Алім.

– Ото ж пам’ять в тебе.

– Не скаржуся, – показала язика Алім. – Ти пугачу так голову закрутила, що тепер вона у нього на триста шістдесят градусів крутиться! А ворон? Та заради тебе він виніс майже усі прикраси з ювелірного магазину! – нагадала своїй фамільярці Алім, а курка протерла перстень на лапі. – А зозуля? Чим вона тобі завинила?

– А чим завинила? – запитала Ксю.

– То це я тебе питаю. Хай вже ти з зозулем замутила та до нього у гніздо влізла, що його дружина тепер змушена нести яйця у чужі гнізда.

– То не я винна! Вона сама з себе відповідальність знімає, щоб пташенят не ростити, – спробувала пояснити Ксю.

– Але ж через кого те все почалося? А дятел? Це ж треба було так довести кавалера, щоб він головою об дерево бився! Ксю, ти – страшна пташка. Я б сказала фатальна! – мовила Алім.

– То це ти хочеш сказати, що моє знайомство з павичем відміняється?! – обурилася Ксю.

– Ти ще його довести хочеш?

– Та я ж не заради себе стараюся! – обурилася Ксю.

– Заради мене? – не повірила Алім.

– Ой, здалася ти мені. Ти сама собі кавалера знайдеш. На тебе, цукерочку, хто завгодно поведеться, а от Карині треба допомогти. Дуже вже мені шеф-кухар імпонує, – на ходу придумала план Ксю.

– Що ти вже придумала, хитрюга? Розповідай вже свій план. Ти ж все одно досягнеш свого, маніпуляторша.

– Ой, це хто з нас ще маніпуляторша! – обурилася Ксю.

Алім сіла поряд з Ксю та уважно слухала план баронеси. Відьмі план сподобався і вона погодилася допомогти його втілити.

– Добре, у п’ятницю й втілимо! – поставила фінальну крапку Алім.

– А чому не втілити план завтра?

– Бо завтра робочий день, а втілювати необхідно у п’ятницю, щоб у суботу влаштувати тобі і Карині подвійне побачення, – мовила Алім.

– От на що не погодишся заради щастя інших? Відчуваю себе Купідоном. Ну, крила я маю, така ж мила та прекрасна, – вихваляла себе Ксю.

– І дуже скромна, – підколола її Алім.

– Скромністю нікого не здивуєш у наш час. Вона не прикрашає, а заважає, – винесла вердикт Ксю.

– Добре, ходімо спати, бо завтра знову рано вставати, – позіхаючи мовила Алім та взяла Ксю на руки, аби занести її до своєї кімнати.

Курка, опинившись у кімнаті Алім, одразу ж застрибнула на ліжко та сіла на подушку.

– Ні, ти, звісно, баронеса, але не будь нахабою! Де твої манери!

– Я ж казала, що скромність, то не про мене, – відповіла Ксю, навіть не думаючи рухатись десь інде.

– Ксю, зараз винесу тебе на балкон! – пригрозила Алім.

– От вмієш ти вмовляти! – обурилася Ксю, але пішла на крісло, яке вона відвоювала у Карини. – Бажаю нескромних снів тобі!

Ксю таки зурочила Алім, не дарма ж фамільярка відьми, бо усю ніч їй снився той красень з палаючими очима, який її палко цілував та не випускав зі своїх обіймів.