Розділ 9.

Розділ 9.

Після смачної вечері, яку приготувала Алім, Карина погодилася помити посуд. Поки Алім пішла досліджувати свою кімнату, Ксю залишилася на кухні, контролювати Карину.

Алім озирнулася довкола у кімнаті. Невелика, але зручна кімната з великим вікном та мінімумом меблів. Алім подобалося, що кімната світла та не загромаджена речами. У шафі відьма знайшла гарні сукні. Особливо їй сподобалася рожева. Алім ніколи не носила такої, навіть за часів своєї молодості. А її нова фігура не тільки дозволяла, а й вимагала демонструвати красу. Алім уважно розглянула речі та пішла на кухню, бо щось надто довго Карина мила посуд.

Коли Алім зайшла на кухню, то застала дуже цікаву картину. Ксю сиділа на столі, перед нею стояв келих з вином, а навпроти курки сиділа Карина та розповідала їй про свого хлопця.

– Дожилися! Ти вже з куркою розмовляєш? – плеснула у долоні Алім.

– Міло, вона така розумна. В очі дивиться, головою киває, наче все розуміє, – мовила Карина.

– Ко! – гордо сказала Ксю.

– А ти її на балкон хотіла відправити, – нагадала Алім. – Ти що, їй вино давала?

– Так, але зовсім трішки, – відповіла Карина.

– Я ж просила! Це ж курка, їй це шкодить, – мовила Алім, бо знала, як це може вплинути на хитрунку Ксю.

– Вибач, більше не буду. Сьогодні був насичений день. Треба лягати спати, бо завтра рано вставати на роботу. Ти ж пам’ятаєш, що цей тиждень буде особливий. Має прийти новий власник бару, адміністраторка Ліза зі шкури лізе та на кожного гримає, щоб усе було добре.

– Не переживай. Новий власник буде задоволений, – заспокоїла подругу Алім та підхопила Ксю на руки, бо курка не надто поспішала йти від келиха.

– Ко! – видала ображено Ксю, коли опинилася в руках відьми.

– На добраніч! – побажала подрузі Алім. – Прибери тут усе після своїх посиденьок з Ксю. Не вистачало нам ще тарганів.

– Якщо вони будуть такі ж розумні, як Ксю, то я не проти, – пожартувала Карина, бо знала, що її подруга любить ідеальну чистоту.

– Агов! – розвернулася Алім, яка вже збиралася йти до своєї кімнати. – Не треба нам тут тарганів. Це Ксю – єдина та неповторна, вона не витримає конкурентів.

– Та жартую. Добраніч, – відповіла Карина та почала прибирати.

– Ксю, ми ж з тобою вже говорили щодо вина, – мовила Алім до Ксю, коли увійшла до своєї кімнати.

– Ой, не починай. Ти – зануда! – обурилася Ксю та почала витанцьовувати. – Я королева ночі... – почала співати курка.

– О, ні! Таки наклюкалася... – закрила обличчя руками Алім.

– У мене стрес! У мене тепер нова господиня, вірніше стара, але у новій обкладинці. Ми тепер житимемо у квартирі, ти працюватимеш у барі. Ой, як усе заплутано! Я отримала стрес! – пояснила Ксю.

– А ти й радієш, що в барі. Ксю, ми домовлялися! – прискіпливо поглянула на курку Алім.

– Ой, достатньо вже мені читати мораль! Лягай вже спати! Завтра нам вранці на роботу вставати, – мовила Ксю та почала моститися у кріслі.

– Нам? Ти зі мною збираєшся?

– Звісно! Має ж хтось стежити, щоб ти вела себе пристойно?! – пирхнула Ксю.

– То ти за мною стежити збираєшся?

– Авжеж! Ти ж порядна відьма, от нею й маєш залишитися. Хоча у такому тілі це буде важко зробити. Якби я була півнем... – розмірковувала Ксю.

– Ой, не треба мені твої хмільні думки. Лягай спати! Завтра рано вставати, – мовила Алім.

– То ти мене з собою завтра береш? – хитро запитала Ксю.

– А в мене є вибір? Тебе одну страшно залишити.

– От і не залишай! А ти не забула заклинання на ніч? – запитала Ксю.

– Ти про що? – запитала Алім.

– Ну, ти ж вперше спатимеш тут, на цьому ліжку. Якщо промовиш заклинання, то обов’язково насниться наречений, – хитро підмигнула Ксю.

– Ой, скажеш таке. Який наречений?! – закотила очі Алім, хоча сама думала промовити заповітні слова перед сном.

– Найсправжнісінький! Ти в мене така цукерочка, що усі півні мають співати тільки для тебе, – розсміялася Ксю.

– От знову ти про тих півнів. Спи вже! Добраніч!

– Кажи заклинання! – нагадала Ксю.

– Без тебе знаю! Хто з нас відьма: ти чи я?! – обурилася Алім.

– У тебе таке миле личко зараз, що відьмою тебе важко назвати, – зізналася Ксю.

– То ти хочеш сказати, що до того, як я опинилася у цьому тілі, я була страшною? – пішла у наступ Алім.

– Ва-а-а, – гучно позіхнула Ксю. – Нічого не чую, я вже сплю, – мовила курка та заховала дзьоб під крило.

– Ото ж хитра мармизка, – мовила Алім.

Відьма переодягнулася та лягла у ліжко. Перед сном вона поглянула на повний місяць та промовила заклинання:

– Я в новому ліжку сплю,