Розділ 8.
– Що це? Ти замовила службу доставки? – принюхувалася Карина. – Неймовірний аромат.
– Ні, просто приготувала, – хизувалася Алім.
– Та я за цю вечерю готова душу продати! – вигукнула Карина.
– Мені твоя душа ні до чого, але я знаю одного чорта, з яким можна домовитися, – усміхнулася Алім.
– Якщо той чорт симпатичний та має машину, то я згодна, – мовила Карина, озираючись. – А посуд? Коли тільки встигла?
– Та я ж не сама була, мені Ксю допомагала, – мовила Алім та кивнула на курку, яка крутилася біля пляшки з вином.
– Ко!
– Ну, якщо вона так тобі допомагає, то хай живе. Настрій вона точно покращить, – мовила Карина та сіла до столу. – Так, до такої вечері пасуватиме вино. Зараз відкрию.
Ксю, наче кішка, терлася біля ніг Карини.
– А чим ми її годувати будемо? – запитала Карина, поглянувши на Ксю.
– Ксюнеса-баронеса – вегетаріанка. Трохи овочів для неї завжди знайдеться, – мовила Алім.
– Чудово, бо я вже думала, що їй треба черв’яків копати. Колись у бабусі в селі, я добре пам’ятаю, як кури любили черв’яків. Але вони мені, ті черв’яки, такими швидкими здавалися. Фе, – скривилася Карина.
– Отут ваш з Ксю смак збігається. Жодних черв’яків! І тримай вино від неї якнайдалі, – мовила Алім.
– Ого! А я думала, що про пиво був жарт. Виходить, що наша баронеса ще та п’яничка? – мовила Карина та прибрала від курки келих з вином, бо баронеса вже впевнено ходила по столу.
– Ну, пиво роблять із солоду, я інколи балую Ксю цим напоєм, а от вина їй давати не варто, – розповідала Алім.
– Ого! Коли це ти встигла її побалувати пивом у лікарні? – здивувалася Карина. – Та я взагалі в шоці, що ти десь курку дістала. Але вона така класна! Пропоную зробити фото та виставити у соціальні мережі. Такий контент точно не лишиться непоміченим! – мовила Карина та зробила кілька фото з Ксю.
Курка скористалася моментом, що Карина поставила свій келих, аби зробити фото та та и зробила ковток вина з келиха.
– Карино, я ж просила їй не давати вино! – застерегла подругу Алім.
– То що з нею станеться? Співати ж не стане?! – безтурботно веселилася Карина, але таки переставила якнайдалі від Ксю келих з вином.
– Ти ще її погано знаєш... – прошепотіла Алім.
– Це просто смакота! – насолоджувалася стравою Карина.
– Які плани на завтра? – запитала Алім, намагаючись вивідати хоч якусь інформацію.
– Завтра наша зміна в барі, – не надто весело відповіла Карина.
– Ко-ко! – підняла голову Ксю та дуже уважно слухала.
– До речі, як ми її вдома будемо залишати? Вона ж тут усе переверне, – мовила Карина. – Треба її десь закрити. Може, у вбиральні. Там їй вистачить місця.
– Ну, твою кімнату вона точно ще більше не зіпсує. Там такий безлад, що й чорт ногу зломить, – закрила очі Алім.
– Ну, не ногу, а копито, – відповіла Карина.
– А ти звідки знаєш? – здивувалася Алім.
– Ой, Міло, усі жінки – відьми, а чоловіки – чорти! Але тільки справжні красуні та розумниці знають, як наставити чортам роги, крутити їх хвостом та зробити так, аби його копита йшли виключно до тебе, – зі знанням справи мовила Карина, а Алім вже почала сумніватися: хто з них двох відьма?