Розділ 6.

Розділ 6.

Таксист висадив пасажирок, але не припинив дивуватися сучасній моді та жіночим забаганкам. Добре, що його дружина обмежилася тільки кішкою. Хоч у капці гадить, але без манікюру та намиста.

– О, дорога до пекла готова, – мовила Карина, кивнувши на сивих жіночок біля під’їзду. – Зібралися вже кісточки перемивати. Зараз влаштують нам чистилище, старі відьми.

– Це ми ще побачимо, хто кому влаштує, – хмикнула Алім. – Будь чемною, усміхайся. Чемність – найбільша зброя.

– Та як з ними можна бути чемними, якщо вони у спину кажуть, не криючись, що ми дві повії? – обурилася Карина.

– А ти мовчи, буду говорити я!

– А може краще не треба? – якось дуже жалісно попросила Карина. – Це ж після твоїх розбірок з цими бабцями нас і записали у повії.

– Ну, значить прийшов час реабілітуватися. До статусу монахинь нас з тобою не віднесуть, але й повіями не вважатимуть, – мовила Алім та зробила впевнено ще один крок вперед.

– А може їх не чіпати, а швидко пробігти?

– Та ти що! Це ж не виховано! Де твої манери? Зберися і вчися у профі!

– Господи, мені вже страшно, – мовила Карина.

– Краще мовчи! – буркнула Алім та зобразила на обличчі наймилішу усмішку.

– Добрий вечір, дівчатка! – досить гучно мовила Алім.

– О, припхалася вже!

– Де ти дівчаток бачила?

– А хто ж ще? Не хлопчики ж? – запитала Алім. – Не знаю, чи чули, що сьогодні у аптеці, що неподалік, діє акція у тридцять відсотків для пенсіонерів на усі ліки? А ще кажуть, що незабаром комунальні послуги подорожчають.

– Де акція?

– У якій аптеці?

– Ось тут, поряд. Зелена вивіска, – мовила Алім.

– Ой, дякую, доню, – подякувала жінка та побігла за своїми подругами, як у шістнадцять, у бік аптеки.

– Чула? Доня! – усміхнулась Алім.

– Дивина! – не припиняла дивуватися Карина.

Дівчата швидко зайшли у під’їзд та зіштовхнулися із сусідом, який знову був на підпитку.

– Агов, Петровичу, ану стій! – гучно крикнула Алім. – Куди це ти?

– Ой, не зачіпай його, – тихо мовила Карина.

– Чого це? Зараз ми його витверезимо.

Алім підняла кошика догори, щоб Ксю опинилася на рівні очей чоловіка, який ледь стояв на ногах.

– Знову п’єш, зараза?! – грізним голосом запитала Алім та наблизила кошика з Ксю до обличчя чоловіка. Курка одразу ж його дзьобнула в ніс.

Петрович витріщив очі. Не кожного дня побачиш курку з манікюром і намистом, яка ще й говорить!

– Кидай пити, поганцю, бо заклюю тебе! Ко! – мовила Алім, виставляючи Ксю попереду себе.

Карина душилася від сміху, але ця вистава подіяла. Чоловік вмить протверезів та побіг додому.

– Нічого собі, – мовила Карина.

– Вчися! – підмигнула Алім. – З тебе б вийшла чудова відьма.

– А фея?

– Фея – то нудно. Прозорі крила, чарівна паличка, писклявий голос, а от відьма! Мітла, зілля, не життя, а мрія!

– Добре, я подумаю над твоєю пропозицією, – сміялася Карина, зовсім не підозрюючи, що говорить зі справжньою відьмою.