Розділ 3.

Розділ 3.

Надивившись вдосталь на себе нову, Алім лягла на ліжко, скрутилася калачиком та заснула. Наснився їй красень з очима, які палали блискавками. Гарний, чортяка! А характер – вогонь!

Якийсь звук у коридорі змусив Алім прокинутися. Хтось з медперсоналу поблизу дверей її палати впустив на підлогу якусь річ, що гучно гепнулася та висмикнула Алім з обіймів того гарного чортяки, якому вона пускала бісики та у відповідь цілувала його вуста.

– І в лікарні немає спокою! – обурилася відьма.

Алім злилася, що її солодкий сон було так нахабно припинено. Раніше їй не снилися такі красені. Усілякі лісовики, демони, вурдалаки, а такий красунчик – вперше! Ех!

Алім захотілося з кимось поділитися своїм сном і вона згадала про свого помічника-фамільяра. Помічницю.

Відьмочка застрибнула з ліжка та почала ходити по палаті, примовляючи:

– Ксю, Ксю, Ксю, Ксю, Ксю...

Алім була така зайнята пошуками, що й не помітила, що до палати увійшли. Звісно, стоячи на колінах та заглядаючи під ліжко, вона мала чудовий вигляд (на думку лікаря, який відчув на собі дію заспокійливого завдяки ревнивій медсестрі).

– Що це? Кого вона шукає? Невже збожеволіла? – почала висувати свої ідеї медсестра, якій не подобалося, що пацієнтка виставила свою дупцю догори, і лікар зараз знову пускає слину. От, кобелина! Ні, то ця білявка – відьма!

– Міло, що сталося? – запитала дівчина, яка увійшла разом з лікарем та медсестрою.

Алім відреагувала не на ім’я, а на звук. Відьма підняла голову.

– Що ви шукаєте? Чому з ліжка встали? – запитала медсестра.

– Курку, – односкладно відповіла Алім та почала знову повторювати слова, зазираючи під ліжко. – Ксю, Ксю, Ксю, Ксю... Йди до мене, моя хороша.

– Наша пацієнтка точно збожеволіла... – тихо прошепотіла медсестра.

– Не думаю, – відповіла дівчина, яка увійшла до палати. – Вона давно хотіла собі курку придбати.

– Для чого? – здивувався лікар.

– Ну, як домашнього улюбленця. Це зараз модно, – пояснила дівчина. – Он і кличе її Ксю. Це від імені Ксюша. Це в нас є сусідка, яка колись обізвала Мілу «тупою куркою», а вона пообіцяла, що купить курку і обов’язково назве її Ксю на честь сусідки, щоб показати, хто з них курка.

– Ну і фантазія! – усміхнувся лікар.

– Вона не курка, а блондиниста відьма! – обурилася медсестра, спостерігаючи, як лікар знову дивиться на пацієнтку. От чого такі короткі сорочки!

– Я все чую! – обурилася Алім, підіймаючись з підлоги.

– Міло, як я радію, що тобі вже краще! – вигукнула дівчина та кинулася на шию подрузі.

Відьма не була в захваті від обіймів, але у новому тілі необхідно було грати за іншими правилами.

Алім обійняла дівчина та дещо відсторонилася.

– Я не Міла, я – Алім! – із гордістю мовила відьма.

– Я ж казала, що в неї біла гарячка, – прошепотіла до лікаря медсестра.

– Я не глуха! – обурилася Алім.

– Міло, ти що мене не пам’ятаєш? – запитала дівчина. – Не пам’ятаєш, через що ти тут опинилася? – надто підозріло запитала дівчина, зазираючи їй в очі.

Алім прочитала думки дівчини навпроти. У її очах відьма прочитала страх. Страх, що зараз дівчина викриють, адже саме вона стала причиною того, що її подруга впала з моста та збила Алім, яка летіла на мітлі на шабаш.

– Ну, я пам’ятаю майже все, – вирішила ухильно відповісти Алім.

– Міло, мені тебе так не вистачало! – надто награно вигукнула дівчина.

– Я – Алім. Алім – старовинне ім’я, яке означає «той, хто володіє знаннями» або «вчений», – з гордістю відповіла відьма.

– Але ж за паспортом ти – Мілагрос. Скорочено – Міла.

– Мі-ла-грос, – повторила Алім. – Мілагрос означає – «дива». Ха! Підходить!

– То ти таки придбала собі курку? – запитала дівчина, видихнувши, що її подруга не пам’ятає усього, бо точно не була б такою спокійною.

– Курку? У лікарні?! – плеснула у долоні медсестра.

– Ой, ви просто не знаєте Мілу, вона й зпід землі може дістати те, що їй треба, – пояснила дівчина.

– Точно відьма... – про себе мовила медсестра, яка розуміла, що лікар зачудовано дивиться на пацієнтку, вірніше на її декольте, яке виднілося, бо один із ґудзиків сорочки не витримав натиску та розстібнувся.