Розділ 20

  Відколи Нік катав мене і ми більше порозмовляли я почала ще менше його боятися. З кожним днем помічала в ньому все більше хорошого. І за ті голуби... Інший на його місці міг би розсердитися, а він пожалів мене. Ще й той комплімент. Тоді я зрозуміла, що він бачить в мені привабливу дівчину, а не лише кухарку. І сама почала сприймати його трохи по - іншому. Раніше, якось, не думала про це. В мене поступово прокидалося більше поваги і  співчуття до нього.

  Якось Покараний Гонщик  запитав мене про господаря:

ПГ — розкажи про свого шефа. Як тобі в нього працюється?

СП — ти ж знаєш, де я працюю, так? Що ще знаєш?

ПГ — я знаю, що ти працюєш в Терновому, в того, кого називають чудовиськом. Це дивно. Як ти наважилась?

СП — як? Так вийшло. Мене звільнили з попередньої роботи через одну вредну козу. І вибір був невеликий. Або сюди, де хороша зарплата і кращий графік, або повертатися жити до мами і хтозна скільки шукати іншу роботу. Я не хотіла, щоб всі казали, що не впоралась, не самостійна. Чомусь мені завжди хотілося бути незалежною.

ПГ — це круто. Справді. Але хіба тобі не страшно було? Люди ж говорять різне про нього.

СП — ще й як. Я ж спочатку відмовилась. А потім, наважилась, коли притисло. Дуже боялась.

ПГ — і як? Він такий страшний, як кажуть? Дуже злий?

СП — подробиць не скажу, але, ні. Зовсім не такий. Всі ці чутки – повна маячня.

ПГ — то тобі тепер геть нестрашно? Який він? — не відставав Гонщик.

СП —  та, ні. Хіба трошки. Я не маю права тобі розказувати більше. Просто знай, що я в порядку, якщо тебе це цікавить.

ПГ — добре. Це головне, щоб тебе ніхто не ображав.

СП — дякую. Скажи, ти щаслива людина? — не знаю, чому я спитала, може надіялась так дізнатися більше  чогось особистого про нього.

ПГ — так. Коли з тобою. — ого, серйозна заява. Я розгубилась. Що це означає? Закоханий? Я не знала, що сказати на це. Довго думала. Він не витримав, запитав:

ПГ — чому мовчиш? Ти тут?

СП — не знаю, що сказати. Чому ти так говориш? Я така важлива для тебе?

ПГ — чесно? Дуже. Ти промінь світла і тепла в моєму житті. – ну й ну...

СП —  мені приємно, що подобаюся тобі. І що тепер?

ПГ — поки  не знаю. Але прошу, не відмовляйся від нашої дружби. Я не чекаю від тебе нічого, тільки далі будь такою ж, як зараз. Поговори зі мною час від часу. — нічого не розумію. Та, нехай.

СП — добре. Я не проти.

  Перед приїздом ще двох панів в маєтку був справжній тарарам. Всі старалися підготуватися. Все кругом прибирали, чистили, мили. Наче, тут колись був безлад. Та ми готувалися. Я страшенно хвилювалась. Які вони? Розпитувала Віктора, Любу. З того, що дізналась від них, то, наче нічого страшного нас не очікує. Але кажуть, що батько доволі  строгий і не дуже добре говорить українською. От же ж. І чого я лінувалась в школі вчити англійську? Зараз би знадобилась. Шкода, та вже пізно. Як то кажуть — не наївся, то вже й не налижешся. За день мову не вивчу, якби й мала час. Ех... А цей Том? Віктор казав, що він, коли приїжджає, то більше в Києві з друзями, ніж тут. Це дуже заспокоює. Цікаво, який він? Чи схожий чимось до Ніка? Мабуть, вони всі високі.

  Приїхали. Максим сказав нам всім вийти привітати їх. Як в кіно, коли  герцог повертається в маєток, вся прислуга виставлена в  рядочок його чемно зустрічає. Не люблю я таке. Та треба, то треба. Ми всі зустріли Девіда і Тома біля головного входу. Добре, що погода гарна. Не на дощі  стояти.

  Вони виявилися приблизно такі, як я собі уявляла. Батько — високий, солідний чолов’яга, років 55, 60. Трохи повний, але не дуже. Стримано розмовляє, деколи посміхається. Нечасто. Першим їх привітав Нік, потис руки. Вони заговорили англійською між собою. Батько обійняв,  поплескав старшого сина по плечі, видно, що радий бачити.

  Том значно молодший, мабуть, від Ніка. Високий, спортивний хлопець, років 23-25. Теж чорнявий, тільки худіший і трохи нижчий від Ніка. Ввесь такий доглянутий, модний, справжній піжон. Широко посміхається, але якось нещиро, мені здалося. Трохи зверхньо. Вже при першій їх зустрічі я побачила, що близькими друзями братів не назвеш. Том стримано подав руку братові, той привітався на англійській, без особливого ентузіазму. Потім вони привіталися з нами. Чоловікам потисли руки і  казали «Привіт». А жінкам просто посміхнулися і кивнули. Коли дійшла черга до новенької, що стояла в кінці, тобто до мене, обоє гостей з цікавістю оглянули мене і привіталися тим же «Привіт». Батько відразу пішов у дім, після чого всі працівники теж почали розходиться. Том хвильку затримався біля мене і сказав :

- О! Які тут дивчата завились! (він говорить з акцентом) – я посміхнулась. Він ще раз безсоромно оглянув мене згори до низу і сказав:

- Дуже приємно! – я почувалась, як на ринку рабів. Наче, мене оглядають перед тим, як купити. Ну й козел! Я промовчала, опустила голову. Він пішов у дім.

  Бабуся чомусь не вийшла. Я вирішила глянути, як вона там. Підійшла до її кімнати і почула, що гості вже там. Добре. Пішли привітатися. Я вже хотіла йти на кухню, але не втрималась і прислухалась до розмови. Бабуся казала: