Розділ 15

   Тиждень минув спокійно. Ми ще два рази переписувалися з Покараним Гонщиком. Він питав, чи не буду я в суботу на гонках. Я написала , що, ні. Маю інші плани. Які, не скажу. Дивно, останнім часом, я сама себе не впізнаю. Мене тягне на спілкування з такими чоловіками, яких я раніше минала, не думаючи. Гонщик, Остап. Дожилася...  А може це просто цікавість? Я ж нічим не ризикую.

  Віктор відпустив мене на цілих 2 дні. Я запланувала в суботу піти до мами і Марії. А потім — танці і побачення з Остапом. Він запрошував мене в якийсь клуб, але я вмовила краще  піти в торгово - розважальний центр.

  Все пройшло чудово. Я, як і хотіла погуляла з Марією і її сином, побула з мамою трохи. Потім пішла з Катею на танці. Вона була в захваті від мого нового костюма:

- Соню! Це бомба! Круто. Тобі, що там вже аванс  дали, що ти так розкошелилася?

- Ні, але зовсім скоро зарплата...

- І не мала, як я розумію?

- Так обіцяли. А я, коли побачила цей костюм не втрималась.

- Правильно зробила. Дуже тобі личить. І колір, і фасон дуже гарно підкреслює стегна, пишний бюст... Ти, до речі, таки - схудла.

- Дякую. Мабуть , трошки. Я не важилась останнім часом. Але стараюся не їсти вечорами , пити більше води. Взагалі,  там всі дуже здорово харчуються. – ще розказала їй про тренажери.

- Молодець. Класно. Потім підемо, покажу, де тут є вага. –  ми чудово потанцювали, я отримала ще кілька компліментів. Настрій мій злетів до небес, не дивлячись на те, що Катя сердилась, коли в неї знову не вийшло випитати в мене нічого суттєвого про господаря з Тернового.

  Коли ми вийшли з комплексу, Остап вже чекав на мене біля своєї машини. Я витріщилась, як на НЛО. Хлопця так і розпирала гордість, коли він дивився на свою  круту спортивну Хонду.  Золотиста красуня так сяяла на цілу вулицю, що хотілося зажмуритися. Що ж, не дарма кажуть, кожна річ схожа на свого господаря. Тільки такий самозакоханий красень, як Остап, міг купити авто  такого рідкісного яскравого кольору. Катя глянула на мене так багатозначно, що я аж почервоніла.

- Що?

- Це він по тебе?

- Надіюсь...

- Ого! Я щось пропустила?

- Ні. Нічого ти не пропустила. Це має бути наше перше побачення. — я чесно розказала, поки ми підходили до хлопця, що чим раз ширше посміхався.

- Ясно. Чекаю детальну розповідь. – підморгнула мені дівчина.

- А, як же...

- Привіт, красуні! — радо привітався Остап. Ми привіталися і він кивком голови показав мені, щоб сідала в машину. Я грайливо посміхнулась, попрощалася з Катею і підійшла. Він відкрив мені передні пасажирські дверцята, а задніх тут і нема, я сіла.

- Це твоя машина?

- Так, подобається? — гордо відповів хлопець.

- Дуже класна. Не очікувала, якщо чесно побачити, що менеджер з ресторану їздить на такій...

-  Ну ти вмієш обламати. — скривився Остап. — Думаєш, я більше нічим не цікавлюся, крім закупки продуктів в ресторан? Може в мене ще є бізнес, або...

- Чудово, то з цього місця, будь ласка, детальніше! — я засміялася, мені хотілося дізнатися, як він заробив на таке блискуче диво. Я вже була готова захоплюватися його інтелектом. Може він... Не знаю, торгує цінними паперами, або має якийсь бізнес, щось продає, чи консультує.. . Та, він явно не поспішав ділитися подробицями  про джерело своїх прибутків.

- Ми , що будемо говорити про роботу? Це нудно. Краще розкажи, як твої успіхи в танцях. Коли вже мене ощасливиш шоу в східному стилі?

- Так відразу? Ні, я тільки вчуся... Та й, взагалі... Я не готова поки що влаштовувати шоу перед тобою. — я почервоніла, як буряк. І мене явно не порадувало те, як швидко він знову перевів тему розмови в бік романтики. А про щось серйозне абсолютно не хоче говорити.

- Як завжди. — він невдоволено хмикнув. Зосередився на дорозі.

  Ми погуляли по торговому центрі, сходили в 4д кіно. Було цікаво. І коли Остап обняв мене в темному залі, я не була проти. Потім ми посиділи в милому кафе. Весело розмовляли. Якось мова зайшла про ресторан,  де я працювала і Остап сказав:

- Знаєш, Петрович  звільнив Оксану. Тепер в нас працюють дві інші жінки. Замість тебе і замість неї.

- Он як? — я здивувалася. — за що ж він її звільнив?

- Не знаю, але він же не тупий, думаю, зрозумів, хто був винен в тій справі тоді, коли ти не допильнувала те м’ясо. А може ще щось було.

- Це мене й дивує. Якщо зрозумів, то чого мене звільнив?

- Я теж про це думав. Та, в нього свої дивацтва... Мабуть, погарячкував. Не хочеш повернутися?

- В ресторан? Ні! — я сама здивувалася, як впевнено сказала це.

- Що, так добре в чудовиська? — з насмішкою запитав хлопець, потягуючи безалкогольний мохіто. Я задумалась на хвильку. І справді, як мені? Та не погано. Багато запитань, дивного, трохи боюся, але вже чим раз менше. І мене ніхто не ображає. Все нормально. Так і сказала:

- Та, нормально. Скоро зарплата,  якщо буде така, як обіцяли, то супер. А загалом, мені там легше, нема такого шухеру, як в ресторані. Спокійно готуємо сніданок, обід, вечерю. Вже трохи ввійшла в курс справи.