Вампіри, гриби і вранішній сюрприз

Першим боса помітив Козел. Розправив плечі, випнув вперед підборіддя і поправив модні сонячні окуляри. Потім Марта округлила гарно підмальовані очі й елегантно поклала руку на апетитне стегно. Ефект трохи зіпсував макіяж, що розмазався від наших гоцанок у воді. Я прослідкував за її поглядом і зрозумів чого бос шиє костюми на замовлення. Оце й на мене чекає. З віком і стажем занять фізкультуркою тебе пре вшир. І зрозуміти, що це в мене м’язи, а не жир, можна буде тільки на пляжі. Бо модельний одяг закінчується і для мене на три розміри раніше. Що вже казати про боса, якому під полтос. 

А і ну його, носитиму спортивний одяг, теж мені проблема. - подумав я й отримав порцію бризок в очі. Отак мені й треба. Щоб зайвого не думав. Юлька скористалася ситуацією краще за всіх. От з кого акула бізнесу виросте. Але не скоро. Вона і на вигляд не дуже доросла. А умом і зовсім дурнуватий підліток.  Поки я протирав очі, почув, як Ланова нарвалася.

- Ого! - в її голосі були подив і захоплення одночасно. - а ми думали, що ви жирний. - і її сміх, наче в дитини, яка нашкодила і знає, що їй нічого за це не буде. 

Але їй буде. Бо Крамаренко після такого компліменту піде в атаку. Він теж акула. Тільки велика і безжальна. 

Було б цікаво подивитись, чи вдасться Лановій втекти від боса без особливий втрат. Але ми ж типу пара. І це був одночасно виклик мені. Тож тільки цей підтоптаний плейбой красиво поплив кролем, щоб показати, скільки разів і з якою швидкістю перепливе річку, я скомандував всім вийти з води й приготуватись до кулінарного шоу з зіркою, тобто мною. І щоб через годину Марта і Козел були біля нашого з Юлею будиночка голодні й готові до дегустації барбекю.  А ми з Юлькою пошукаємо в лісі грибів, чи що там зараз росте. Для екзотики.

І пішов не оглядаючись. Щоб ніхто не влаштував довгу дискусію. Але встиг помітити, як Козел і Марта обмінялися невдоволеними поглядами й зло зиркнули в мій бік. 

Ну невдобно вийшло. А що я зроблю? Всі згодилися на цю дурилку картонну, що правильно називається фіктивними стосунками. Хоча я плекав надію на особисте щастя.

Адже Козел поїде на фіксацію затримок і простоїв, яку Бос красиво обгорнув у героїчну легенду. А я навідаю Марту з букетом лісових квітів, лаймом, тростинним цукром, охолодженим білим вином і м’ятою. І під мохіто й сюрчання цвіркунів наше інтимне життя нарешті розквітне небувало буйно і пишно.

Ну а поки що треба зробити димову завісу, бо я тут за старшого, то мені й напружуватись.

- Юлько, ти ненормальна. - сказав я, коли побачив, як ця мавпа скаче серед дерев у купальнику. І уже непогано мене обігнала. Бо вона ж не шукає хоч якогось гриба, аби створити собі алібі.

- Сам такий - закричала вона на весь ліс. - Ходи сюди, тут суниця!

- Тут полюють страшні нановампіри.  Комарі називаються. І вони з нас вип’ють всю кров, ще й пухирів наставлять. Ти б хоч щось вдягла. 

- Що? Я в офісному буду лазити по гриби, а завтра явлюся на очі босу в брудному одязі? Ну тебе.

- А перевдягтись тобі нема в що?

- Я ж не знала, що все буде таким стрімким домкратом. - розвела вона руками. То ти тут живеш, тож маєш гардероб на всі випадки. Не нуди, от спробуй, які смачні.

- Уже роздивилась, от же ж мавпа. - засміявся я. І злизав з її долоні кілька суниць. 

Це було знову провокативно, еротично і смачно.  Але часу залишалося небагато. Зараз наше хтиве начальство допетрає, що старалося марно. І ніхто не дивиться на його спортивні досягнення. І припреться до будинків. Бо він уже взяв слід, і збити з нього крамаренка мало кому вдавалося.

Ти давай збирай суниці, а не жери все. Я їх покладу на м’ясо  або в середину. 

- Оу, у нас буде м’ясо? - зраділа Юлька.

- Ага. пісна вирізка, сумчата.

- От брехло. Де ти тут дістав кенгурятину? 

- Ніде не діставав. То не кенгуру. А типу сумка. Сама побачиш. Тобі можу навіть масла всередину не класти. Але попереджаю - воно не так смачно.

- Не вірю своєму щастю. - сплеснула руками Ланова. Невже не буде знаменитої Мартичкиної випічки?

- Ще чого. Зірка сьогодні я. А все, що я готую, краще їсти без хліба. Щоб більше влізло. А ну рухай тим що в тебе замість булок. Суницю шукай, от тобі кульок.- дістав з кишені припасену тару. 

- У мене не булки, а горішок. Для цінителів.

- Типу Козла. - ляпнув я, а вона звісно образилася, відвернулася і стала швидко вибирати стиглі сниці з листя і трави. Ну і нехай. 

- Блідих поганок не бери. - крикнула вона мені в спину. У мене на них алергія. Я посміхнувся, але відповідати не став. До речі в грибах розбираюсь погано. Тому, коли натрапив на лисички, які ні з чим не сплутаєш, то зібрав усі.  У мене в холодильнику були шампіньйон, але лісові теж не завадять.

Словом, поверталися ми не з пустими руками. Відбиті в комарів лисички й суниці пред’явили Марті й Крамаренку. Козла не було. 

Він пішов знайомитись з напарниками - пояснила Марта, яка теж все ще була в купальнику. А Бос звичайно пас очима Юльку.

-Дівчатка, там у мене в шафі є кілька картатих сорочок. Вам за сукні зійдуть. Одягайтесь, бо комарі. - скомандував я під нищівним поглядом боса. 

Не повірите, ледве стримався від демонстрації йому середнього пальця. А мені ж давно не чотирнадцять. А він же злопам’ятний і мстивий. 

От що це було? Йому нема з ким змагатись, що вирішив мене викликати на арену? І майже добився свого. Я уже хочу показати йому, хто тут альфа-самець. Хоче насправді мені що, більше мені робити нічого, як берегти цноту Юльки від Крамаренка? Та й сенсу нема -  Козел не зацінить.

Я вирішив, що в ці ігри не граю. Всі дорослі, повнолітні, про репутацію боса в курсі. 

І пішов готувати м'ясо.

Поклав на решітку гриби, вони одразу апетитно запахли, й на запах підтяглися дівчата. Марта намагалася допомогти, і я, все ще злий на Крамаренка, попросив її краще пошукати Козла. Бо він може вирішив зрізати шлях і заблукав у лісі.