Наявність приятелів дуже перешкоджає особистому життю

Наявність приятелів дуже перешкоджає особистому життю, щоб ви знали. А коли приятель той самий в обох з пари, то одразу виніс мозку і сеанс одночасної гри на нервах.

У нас з Мартою все тільки починалося. Ми тільки що зрозуміли, як підходимо одне одному, ще звіряли годинники, в тому числі й біологічні. І виявилося, що все у нас гаразд - майже одночасно прокидаємося ранком, робимо пробіжку, під час якої слухаємо записи лекцій або щось за фахом. Сміємося однаковим жартам, їмо все підряд, аби смачне, шаримо в кулінарії, хочемо будувати кар’єру з самого низу, навіть спати лягаємо приблизно в один час. І це не змовляючись!

Ну є у неї ота нездорова тяга до прекрасного. Так вітчим все одно возить матір на балет і виставки, і нічого. Кохає, як в перший день.

А крафтове пиво з його пивоварні зате тепер знамените, і на експорт іде. Коли був холостий, то тільки  рідному селі й цінували. А як взялися вдвох з ма, то діло пішло.

Словом. я уже серйозно планував перевірку в ліжку, ну або де вже прийдеться, можна й на природі. Та де там!

Ланова наче заповзялася перешкоджати. Часом здавалося, що як тільки я вмовлю Марту на романтичне побачення, то в ліжку ми опинимося втрьох. 

І навіть не тому, що Юльчин біологічний годинник  запрограмований на сон 24/7 або тому, що вона теж не від того, щоб подивитися кіно, прости господи балет і всякі виставки.

Сміх сміхом, Але Юлька просто почала мені капати на мозок цією практикою. Кожного дня пропонувала то видати її за сестру, то ще щось дурнувате, аби лише хтивий бос не потяг її у ліжко відробляти відмінну оцінку і схвальний відгук. 

Уже не радий був, що запропонував. Але уявив, як батьки, що навіть ляльку їй не купили, яка є у кожної дівчинки, тому, що Барбі легковажна, а дочка має бити рекорди й підтримувати честь роду…

Вже нащо у мене батько з прибабахом, а до такого ніколи не доходив. А щоб мати переймалася, яка у мене оцінка - такого й уявити не можу. Її цікавить, щоб я був щасливий і знав - у мене є дім, де мені завжди раді. А все інше - то на мій розсуд. От тільки я хочу власний дім і сім'ю, де всі дивляться в один бік і нікого ніхто не стругає під свій смак. Щоб до батьків приїжджати в гості, радіти за них і вони щоб раділи. 

А ця Ланова - як заноза. От же вміє так себе поставити, наче я їй уже зобов’язаний не тільки практику, а й зі свічкою стояти й берегти її чесне ім’я до весілля.

- От скажи мені, Юлічко, як тебе вбереже те, що я збрешу, ніби ти моя сестра? У нас і прізвища різні. А якби й однакові? Чого Крамаренко має обійти увагою чиюсь сестру? Та він зі спортивної цікавості тебе в ліжко затягне. Ще й селфі зробить на фоні картини. Причому гадатиме, що то тобі комплімент. 

- І що накажеш мені робити? - злилася Ланова.

- Шукай інші варики. Бо до практики мало вже часу залишилося.

Замість шукати прийнятні варіанти, ця мавпа  сердилася, обзивала мене тупим ботаном, що не може красиво обманути навіть власного боса. Казала, який тоді з мене бізнесмен, як я не можу вигадати гарну легенду.

- Мені не до твоїх легенд. Іди шукай помилку в курсовій.  Теж мені, пуп землі. Не бачиш, не до тебе? Я цю практику жду, як бога. Сто років у відпустці не був.

Ми знову сиділи на даху. Я і Марта - одягнуті, а наша мавпа у фіговому листі. При слові відпустка стрепенулися всі. 

- Ти там відпочиватимеш від рефератів? Оце мені відпустка. - Юлька повалилася на шезлонг, засміялася і заметляла в повітрі довгими бездоганними ногами.

Марта подивилася на подругу майже осудливо.

- В основному я відпочиватиму від тебе, Ланова. І не пробуджуй в мені звіра, снобка мала. Ти може кожного року на Кариби з Маямі літаєш. А я вперше за три роки виїду надовго за місто. Кожного вечора буду на грилі щось майстрячити. А вдень пахати на боса. Але тільки на нього. Десна, будиночок скраю бази,  пташки, природа, погода. І ніяких мавп, що падають на хвіст. - а про себе додав - І жодних балетів і дурнуватих  івентів. Мистецтво я люблю в дуже гомеопатичних дозах.

- Отакої. А Мартичка ж як? Будеш клацати клюівом вкрадуть з-під носа. - ляпнула нетактовна Ланова. А Матра почервоніла, зірвалася на рівні ноги й насварилася на мавпу пальцем.

- То тебе, мабуть, можна вкрасти. А я буду з тим, з ким схочу і тільки тоді, коли схочу.  Годі базікати. Пішли обідати.

Я показав Лановій язика і притримав двері перед Мартою. А вона ними хряснула так, що мало тиньк не посипався з одвірка.

- Ото темперамент. Пощастило тобі Приходько. - почувся ззаду голос Юльки й разом з ним долинули легкі пахощі її парфумів. 

Я вже звик до них за ті два сеанси, що Толян нас допитував і робив загадкові ескізи, які нам не показував. І взагалі непомітно звик до цієї мавпи. Наче ми знайомі все життя. І все життя я їй чимось зобов’язаний.

- Заздри мовчки. Ти собі уже вибрала. Коли весілля? Запросиш?

- А як же. - діловито закивала Юлька, протискаючись між мною й одвірком. Вона навіть не пробувала притиснутись чи ще якось подражнити, але все одно моя реакція не забарилася. І якщо ви думаєте, що мавпа цього не помітила. то і далі так думайте. Але вона так посміхнулася, наче перемогла у якомусь змаганні. От тобі й подруги. Ці жінки, з ними треба стерегтися.

- Марту у свідки запросиш, чи як воно у вас називається? - спитав я захрипло, бо не здогадався відкашлятись.

- Як і у всіх воно називається. В дружки. У нас з Козлом все буде згідно з традиціями. Кидання букета, вінчання, коровай, фата, всі діла. Хочеш, скажу, щоб він тебе свідком запросив? - підколола мене Ланова.

- Свят-свят. Я ж відмовлю. Як тоді на весілля приходити? До речі, що тобі подарувати - одразу кажи. 

- Що з тебе взяти, з голодранця. От практику, і ту подарувати не хочеш, а вона тобі б на шару обійшлася.

- Яка ти не романтична. Як можна? Ти ж девачька! - полегшено засміявся я, бо ми уже зайшли в кімнату. Тут Марта. При ній Юлька не дуже нагліє.