Про ковбасу, політику і останню надію

Як підступитись до слизької теми, я не знав. Найбільше в житті ненавиджу лізти в чуже особисте. Але ця смішна мавпочка щось зачепила в мені. Може я б і сам хотів бути таким, просто не маю можливості.

Кому вона шкодить? Не розбиває нічиї серця шукає задоволень у своєму колі. Дівчина без гальм і комплексів, що йде по життю, наче по полю з ромашками, і збирає букет з гарних емоцій.  Бо скільки тої молодості?

Може їй і не треба думати про завтра або що буде через десять років. Бо у її сім’ї статків вистачить на три покоління вперед отакого життя.

Чому я не хочу, щоб отой Козел її дурив? 

Ну чому? 

Може тому, що вона - веселе дурне кошеня, бо ще не оформилася у справжню хижачку. Наївно бунтує проти батьків, але хоче жити таким самим життям,як всі в її колі. А Козел створить їй ого яке проблемисько. З того, що знаю про Ланових, буде грандіозний скандал, зашквар і кринж в одному флаконі. І головне - їй треба буде зайти на друге коло в пошуках чоловіка.

От тільки чи моє це діло? 

Ну чого вона не чоловік, там одразу можна сказати. В лоба. А ці дівчатка…

З чого б почати?

- Чуєш, Ланова, у мене вчора сталася велика втрата калорій і нервових клітин. Ти може на дієті. А мені б якогось борщу. - несподівано для себе кажу і  закриваю конспект. - пішли десь пообідаємо.

А до речі я молодець.  Сита людина краще сприймає неприємні звістки. І делікатніше видає неприємні.

- Ой, ну тебе. - морщить носика Юлька. - Ти про щось, крім жрачки, спорту і навчання взагалі думаєш хоч колись? Нікуди я не піду. Уявляю, де ти обідаєш. Ще мені тарганів в пельменях не вистачало для гострих відчуттів. Та ти ж, мабуть, ще й всю заначку на орхідеї витратив? Не плач, голодранцю.

- Делікатність твоє друге ім'я, Ланова. - кажу розчулено. - А перше Не.

- Та чого там. Всі свої. Зараз Марта прийде й зготовить щось ексклюзивне. Заради дорогого гостя. От їй свято буде. Я на дієті. Мене борщами не вразиш. А ти зараз натріскаєшся на тиждень вперед. Тільки ж дивись, хвали. Вона тоді тобі й на пари бутери з лососем носитиме. У неї материнський інстинкт зашкалює. Навіть мене намагалася відгодувати до свої габаритів. Та не на ту напала. То вам, мужикам, тільки б жерти. Один був делікатний, козел мій. І той… До речі, Приходько, сенкс тобі. Той поцілунок, що я в тебе вкрала, марно не пройшов. Сьогодні зранку уже закидає СМСками.  Думала, він довше протримається.

Вона точно думки читає. Або емпатка  невиданої сили. Той козел… 

Я збираюся делікатно розпочати підводку до неприємної звістки. Але мій язик сам видає дивну репліку.

- Я сам люблю красти поцілунки, Ланова. І не терплю, коли крадуть мої. Я тобі не п’ятнадцятилітня незайманка, а ти не бухий старшокласник на вечірці.  І більше без дозволу…

- Тю, та я і менше не буду. Розмріявся. Ото мені щастя, писати заяву на поцілунок у трьох примірниках. Тобі скільки років, десь двадцять п’ять? А ти зажатий, як стара дівиця. Не любиш ініціативи в ліжку?

- Відколи це коридор універу - ліжко? Я не люблю собачих весіль, Ланова. І я не зажатий, щоб ти знала. От тільки тобі цього не побачити. Не для тебе мати квіточку ростила, ясно?

- Ясно-ясно, о, якая жаль, не знаю, як я це й переживу, Женічко. - сміється ця дурна мавпа. Вона зовсім не образилася. От що-що, а почуття гумору у неї відмінне.

А той Козел вважає, що навпаки. Нібито він дотепно жартує і всіх обведе навколо пальця. І Ланову першу.

Вчора він посміхався, як майська ружа, коли побачив,як я виходжу з душу.

- Привіт, Приходько. От дивлюсь я на тебе і думаю, ти розумні поради приймаєш?

- Розумні приймаю. - відповідаю стримано і намагаюся згадати, як його звати. Але козел і є козел. Як приліпилося до нього, так все інше й забулося.

- Тоді я спробую. Бачив, як ти цілувався з Лановою. Так от, це нічого не значить. Ти…

- Стопе. Це не порада, а твої враження від побаченого. І якщо ти сприймаєш розумні поради, то раджу нічого мені не радити. А перейти до суті справи. Ти ж не для того чекав на мене під душем, щоб розказувати щось про Ланову або милуватися моїм мокрим торсом? 

Він червоніє некрасиво, плямами й стискає кулаки. Невже цей дрищ битися полізе? От і думай тепер, як би його загасити без особливих пошкоджень. 

Але битися він не поліз, хоча мене б це влаштувало набагато більше.

- А якщо, я скажу, що хотів подивитись, як з твого ще мокрого волосся стікає вода на гарно розкачані плечі? - гаркнув він зло.

- Я відповім, що брехати некрасиво. Нащо тобі мої плечі, як ти по дєвачькам? Юлька мені розказала про твій темперамент. Так що твої стосунки з Лановою - то твої проблеми, а не мої. Допомагати тобі в них розібратися? І не проси.

- Добре подумай, Приходько перед тим, як відповісти. Це можна зрозуміти й так, ніби ти не проти, щоб ми втрьох…

- Слухай, Козел. Відійди з дороги й про свої вологі мрії розказуй комусь іншому. І якщо хочеш знати, то з жінкою, з якою хочеш одружитися, такі експерименти не проводять. Якщо вона сама не запропонує. А якщо вона тобі щось пропонувала…

- Ні, вона - ні. - швидко і гаряче каже він. - То я. Ти мені давно подобаєшся. І якщо вона подобається тобі…

Ого. Ну і день у мене. Це ж треба нарватися на освідчення по дорозі з душу в качалку.

Таке треба відмітати одразу. Бо потім не відчепиться. 

- Ні. Відійди зараз же від мене і перенеси свої мрії на когось іншого. - я намагаюся говорити спокійно, але почуваюся досить по дурному. От що значить заскочити зненацька. Ніколи б не подумав про нього таке. А воно он як.

- Шкода. - каже він спокійно. - Сподіваюся. ти нікому не скажеш.

- Не скажу.  Тільки ти сам краще скажи. Тобі ж легше буде.  Зараз це не стигма. Перестанеш ховатися знайдеш собі…

- Які ви всі розумні, коли вас це не торкнулося! - майже кричить він мені в обличчя. - Хто мені дозволить? Сім’я вирішила, що я іду в політику.