Ти хоч здав?

- Коли боженька роздавав розум, я стояла за купальником. І не прогадала.- засміялася Ланова, помітивши мій зацікавлений погляд. А може і реакцію здорового чоловічого організму на видовище юної дівчин, дуже умовно одягнутої лише в три фігових листочка .

- Так це купальник, Юлічко? - спробував додати сарказму в голос, але вийшло не дуже. - А стріп-барі доводилося бачити закритіші. Насправді це була відверта брехня, але звідки цій малолітній пронозі про таке знати?

- У мене й срипи є, Потапенко. Але зазвичай я танцюю босоніж. Бачиш, які у мене довгі ноги? - і ця провокаторка провела ступнею однієї ноги вздовж другої. - Можу приватний танець показати замість плати за курсову. Повір, воно того варте.

Я показав великий палець на знак повного схвалення, але скривив невдоволену міну, щоб вона про себе не думала забагато.

- Ми домовились за гроші, Ланова.  Але я подумаю. У мене скоро день народження. Станцюєш для гостей?

- На жаль ні, Женічко.  Я беру уроки стрипдансу таємно від батьків. Ти ж розумієш, чоловіків треба чимось утримувати біля себе. А батьки в мене консервативні. Кажуть, вчись варити борщ, і нікуди він від тебе не дінеться.

- Мудрі в тебе батьки, Ланова. Дивитись стриптиз кожен день не будеш, набридне. А от борщ - о, то зовсім інша справа.

- Фу, слухати гидко. Ти, як моя  Марта. Ще скажи, що треба берегти себе до весілля, а розкутість - ознака розбещеності. - пирхнула Юлька і знову витяглась на шезлонгу, якого я сам притяг на дах будинку, де вони з подругою винаймали квартиру.  Весняне сонечко уже припікало, скоро літо й канікули. От тільки перед ними сесія. І я ж узяв гроші за репетиторство наперед. А оця лялька Барбі хоче два в одному. І засмагати, і вчитися. Ще й відволікає розмовами про розбещеність.

А до речі!

- Як оригінально, коли дівчина чує не те, що їй кажуть, а щось своє. Я їй про борщ, а вона мені про розбещеність. Обмовка по Фрейду? - питаю саркастично. Бо насправді мене зараз далеко не борщ цікавить. Надто вже принадно Юлька напівлежить в шезлонгу поруч з моїм. Який вже там борщ, коли хочеться різко смикнути за тоненькі поворозочки цього, прости господи, купальника. І це після ударної здачі заліку викладачці Валерії Анатоліївні. Для мене тепер просто Валі.

- Ой-ой. -  ліниво відбиває пас Ланова. - ще скажи, що ти вчора  до преподши додому ходив по борщ. Як вона, гарна господиня, з салом і часником було,чи зі сметаною і цибулею? - відверто насміхається. 

Вона що, думки читає? 

- Я, Ланова, ходив здавати борг за реферат. Тому що свій віддав тобі абсолютно безвозмездно, як той казав. І виклався по повній. Так що трошки поваги не завадить. Бо якби я залишив реферат собі, ти б їй до китайської пасхи б не здала.

Юлька киває, але ж бачу, що зараз підколе.

Так і є.

- А ти думаєш я у тебе просто так в ногах валялася, Женічка? Їй тільки хлопці перездають без комісії. І то першокурсники. А ти уже перестарок. Хоч здав? 

-Здав. - кажу з таємною гордістю. Бо те саме почув від Валерії. Тобто що вона не для того розлучилася з чоловіком, щоб постригтися в черниці. І що у неї найкращі ідеї для статей з’являються під час пристрасного сексу. А любить вона секс щиро і вірно. А ще - молоденьких, незайманих і боязких. Але іноді хочеться і такого, як я. І навіть частіше, ніж іноді. Тож ми можемо після практики замутити стосунки без зобов’язань.

Я їй буцімто чоловіка нагадав. 

- Вогонь був. Тільки невірності не терпів, ну так нехай і далі не терпить, правда ж  Євгене? 

- Не знаю, то його особиста справа, Валеріє. А мені вже пора. Не хочеться пропускати тренування. - відповів стримано, бо тільки що зі списку наречених, який на першому курсі був досить довгий, викреслив передостанню кандидатку в дружини. І уже гадав, що робити з останньою по списку - одразу плюнути, чи все ж помучитись..

- Дякую за орхідеї й за все. - сказала так само стримано Валя, повертаючи мені заліковку. - Як надумаєш, маякни. Тільки вже після практики.

Я кивнув і почухав до спорткомплексу. Бо вибрав цей виш не в останню чергу тому, що тут цілий новий корпус відведено під басейн і різні зали по інтересах.

Довго стояв під душем, але змити розчарування не вийшло. Тож пішов тягати залізо.

Отам мене й перестрів козел Ланової. Насправді це його прізвище - КозЕл. Але він вимагає, щоб його вимовляли як КОзел, ніби чеський варіант щось міняє. 

Я чогось мало не заіржав від думки, що вони одружаться з Юлькою, і пацик зможе взяти її прізвище. Бо що не кажи, були Лановим краще, ніж Козлом.

Його прізвище теж відоме серед тих, хто в темі. Сімейство не останнє в банківських колах, хоч намагається сильно не світитись. У Юльки глаз-алмаз. Він хоч і дрищ, але стильний такий. Уже десь із рік ходить в цей зал. Бо навіть я його запам’ятав. Ввічливий такий, не надто мажористий. Завжди перший вітається.

А зараз помітив мою посмішку і сам розпосміхався у відповідь. Бо причини моїх веселощів не знає.

До речі це досить дивно. Невже Юлька неправильно розрахувала, і йому плювати, з ким вона цілується? З такою посмішкою виясняти відносини не підходять.

Хоча алгоритм підемо вийдемо йому теж не підходить. І типах не той, та й втащу я йому раніше, ніж він встигне ойкнути й сказати, що не те мав на увазі.

Але ніт. Йому було не плювати. Як скоро з’ясувалося, він не просто хотів помиритись з Лановою, а дуже хотів. Настільки, що ладен був одружитись просто на вчора.

Так мені прямо і сказав. Та на жаль не тільки це. 

І от я тепер дивився на дівчину в шезлонгу і гадав не про те, як тепер буде з Дашкою, яка пролетіла, наче фанера над Парижем з цим поспішним зв'язком. А про те, що мене начебто і не стосувалося - казати Юлії про те, що почув від її козла, чи ні?

Наскільки це буде некрасиво - обманювати її щодо одної дуже важливої обставини?