А ти ще й пліткарка, Ланова

Це дійсно було красиво, гарно задумано і гарно виконано. А головне - підказало мені красиве розв'язання власної проблеми. Зрадлива Шашута не розбила мого великого люблячого серця, бо як раз кохання між нами не було. 

Але було те, що здавалося мені дружбою і розуміннями власних інтересів. Ми обидва хотіли зробити гарну кар’єру, тому вчилися не на відчепись, планували створити нормальну сім’ю без отих страждань-ревнувань налягали на фізкультурку, здорове харчування і намагалися заробляти уже зараз, хоч наші сім’ї й не останній шматок хліба доїдали. Але залежати від подачок батьків не хотілося.

В п'ятницю тринадцятого нічого не віщувало біди як то кажуть

І от вчора моя бойова подруга зібрала з моєї квартири свої речі в стилі мінімалізму, поцілувала мене, і на прощання сказала чи то промову, чи тост.

- Дякую тобі за все, ти був кращим у моєму житті. Але я так більше не можу. То тільки в математиці нема царських шляхів. А в житті можна знайти того, хто тебе проведе по кар’єрі за ручку. Я знайшла. Чого і тобі бажаю.

І пішла, акуратно повісивши ключі на поличку біля дверей.

Я помахав рукою зачиненим дверям і почухав потилицю. Варіантів на потоці залишилося небагато. Одна заучка, подивившись на яку все товариство синіх панчіх дружно перевертається в домовинах від заздрості. Вона взагалі не цікавиться навколишнім світом. 

І одна молоденька викладачка. Уже кандидатка, пробилася сама, гарна, розумна, перспективна і незаміжня. От тільки я не дуже уявляв, як підступитися. Вона була трохи старша і розлучена. І не ясно, як ставиться до шлюбу, дітей і бачить себе в сім’ї.

І от тобі й на - ця смішна Ланова подарувала мені вихід, до якого я б сто років не додумався. Так що час.який витрачу на її натаскування, Юлька уже відробила.

І от сидимо ми на семінарі. Викладачка, яку всі чомусь звуть Маня, хоча вона Валерія Анатоліївна, викликає всіх по списку.

Ланова як раз переді мною. І на диво чітко захищає мій реферат. Але Маня її ще трохи ганяє. Бо не опустити першу красуню, яка явно писала реферат не сама - то себе не поважати. Юлька якось відбріхується й отримує галочку в графі зараховано.

Викладачка невдоволена, але посміхається мені й запрошує за кафедру.

От що значить репутація. Цікаво,чи сильно я її зараз підмочу?

- Вибачте, Валеріє Анатоліївно. Не готовий відповідати.

- Як це?  

Її щире здивування - окремий комплімент. Голубі очі стають круглі, губи відкриті,як для поцілунку. І що приємно - питає мене, а не верещить і не погрожує. Те, що треба, скажу я вам. Ненавиджу, коли мною командують.

- Не встиг. Не готовий. Як це можна виправити?

- Якщо до вечора реферату не буде,то ніяк. Я їду на практику. Не чекала від вас, Приходько.

- До вечора все буде. Куди занести?

- Підійдіть на перерві. - вона так мило посміхається наче змовниця. Невже здогадалася? От що значить досвідчена жінка.

На перерві я уже маю в телефоні її адресу, бо вона збирається на практику і її сьогодні тут уже не буде. Приємно мати справу з розумною жінкою. А коли вона ще й красива… Як би взнати, які квіти вона любить? І які тістечка.

-А ти шустрий, Приходько. - чую голос мавпочки. - на чотири лапки падаєш. Оце жінка як раз по тобі, хоча…

- А ти ще й пліткарка, Ланова.  Ніяких хоча.  От краще скажи, які квіти взяти для досвідченої жінки, інтелектуалки, що викладає етику. Троянди для такої банально ж? Може якісь, як їх, такі покручені…

- Ботан, що не знає ботаніки.- сміється мавпочка. - Сідай, нізачьот. Орхідеї вони називаються. Марта ними всі підвіконня заставила, вікно відчинити влітку - ціла проблема. Хочеш,дамтобі горщик-другий замість плати за заняття. Вона й не помітить, Ти квіти відірвеш зверху, а горщик викинеш кудись. Бо дістала мене ця ботаніка. Згоджуйся. Вони ж не три копійки коштують. 

- Дяк за підказку,Юлічка. Гарна ж ти подруга,як подивлюся. 

- Дуже гарна. Я їй замість тої трави тебе подарую. Після того. як ти Маньку забракуєш. Тільки дивись, на гвинт не намотай. Знаєш чого її чоловік кинув?

- Знаю одне. Ланова. Плітки іноді корисні. Там інсайди бувають і взагалі за свого можна зійти. От тільки не у випадку з красивими жінками. Про них всі все брешуть. Бо заздрять або ревнують. 

- Ну тоді будемо вважати, що ревную, бо чому там заздрити? Блондинкою тепер і негритянка може стати. От у мене натуральні. Як тобі? - вона стріпує лискучим рудуватим волоссям, і до мене долітає тонкий приємний запах. 

- У тебе все ідеальне, Ланова. І волосся теж. Маючи статки твоєї рідні…

- До чого тут рідня? - мавпочка вмить перетворюється на розлючену кішку. - То моє. То я сама така. 

Виставляю руки вперед і використовую найпримирливіший з усіх можливих тон.

- Твоє-твоє. Краса неписана. Ти унікум. Я знаю, що кажу. Колись дуже гроші були треба, знімався в рекламі спортивного одягу. Так тебе б там з руками відірвали. І папіка б якогось собі скоріше знайшла, чим отут усякими козлами перебирати.

- А,ну тебе. - Юлька уже заспокоїлася. - Всі ті папіки явно знайомі всіх Ланових. Ти б поліз до дочки партнера чи конкурента? Та й мене батьки б розіп'яли, повісили, вбили й без кишенькових грошей залишили за одну думку податись в моделі.

- Багаті теж плачуть, як казала моя бабуся. От я тебе теж красиво обдурив. Підсунув реферат і тепер можу підкотити до красивої досвідченої жінки. - сміюсь і махаю рукою замість прощання. 

Але вона  обхоплює мою шию рукою і знову смачно цілує в губи.

- Ти чого? - питаю ошелешено.

- Вважай то призом за красивий обман. Тільки не рухайся. Бо мій козел дивиться.

- Ну раз дивиться… - я цілую її, бо знаєте, це дуже приємно - цілувати дівчину, не нахиляючись. Потім рвучко відсторонююсь і йду, не оглядаючись. 

Ще ж треба дістати ті орхідеї. І не забути презики. Бо плітки там чи ні, а стерегтися треба.