Деколи одна людина сприймає іншу як побудовану собі іллюзію, не даючи іншій людині право бути собою і будь-які відхилення від створеного образу сприймає як майже «кінець світу».
Деколи людину сприймають як зручно, те що задовільняє, і коли зручно, не даючи собі відліку, що так ти і не взнаєш людину загалом.
Деколи в людині бачать те, що сидить в собі в точить душу, і гноблять людину замість того, щоб працювати над собою.
Деколи просять правду, але готові лише чути цукеркову брехню, або те, що лежить на поверхні, на решту немає сили волі.
Бажане і реальність неспівпадають тоді, коли конфлікт всередині, інакше людина перебуває в гармонії і сприймає світ як є.