Про свою силу

Людина настільки мало знає про свою силу, що просто сама деколи нехотячи зводить її нанівець. 
Щоб діставати енергію життя - достатньо радіти сходу та заходу сонця. Достатньо прийняти себе.

Та цієї простоти мало. Людина придумує собі складні алгоритми пошуку щастя. 
Ставить собі важкі завдання, щоб знайти себе і своє покликання, просто оминаючи саме життя.

Комусь недостатньо бути мамою, бо то «буденщина», а хтось би віддав усе, щоб відчути материнство. Правда у кожного своя через неприйняття дійсності.

Недавно у розмові, відчула, що коли людина має внутрішню агресію, вона не бачить і не чує ані себе, ані знаків Всесвіту. У неї все під носом, а вона - немічна. Інша - працює над чистотою душі пів життя, аби відчувати інших та себе найперше.
У кожного своя правда через прозорливість душі.

Одна людина закидує свій розум знаннями, книгами, але не від того, що це їй потрібно. А тому, що це комусь треба.
Пройшовши по життю, залишає тільки потрібне. Інша - бере мудрість з життя, бо воно найкращий вчитель. У кожного своя правда через досвід.

Якщо ти мудрий, тобі будуть дорікати, що в тебе не все по-мудрому. Коли тобі бракує мудрості, будуть допікати тобі недовченістю. У кожного своя правда через осуд.

Хтось навчився любити Бога, бо його легко, а деколи й модно любити, особливо у храмі.
А хтось тихо допомагає ближньому, бо не любить показовості. Бог все ж бачить. У кожного своя правда через чистоту душі.

Кожен має право на свою правду Життя.
Можна з цим жити, а можна і воювати. 
Можна за інакше - закидати камінням, а можна - побудувати з нього хатину.
У кожного своя правда через силу любові.