Душа

Серце трохи сліпе, веде у залежність до людини, а душа завжди чує краще, своя людина не дасть іншій страждати, бо там є політ свободи кохання, на жаль, знову ж таки - таке є рідко, в основному корисна зручність та довгі страждання через маніпуляції Его.

Люди бояться бути щирими.

— Твій чай остигає…
— Нехай, головне, що мені тепло з тобою.

Десь про такий діалог кожен мріє мати у своєму житті. Скільки книг написано, сліз пролито, розмов перемовлено. А люди все є людьми. Хочемо сильної любові. Але от нам все подай. Готове і вічне, щонайменш.

І щоб ніколи не було скучним

. Ні-ні. Хай все буде ота ейфорія зі своїми дикими метеликами. О! Тоді сила!!! 

А що буде - як пройде? Як метелики не зможуть більше літати? Ніц! Піде та божа людина шукати метелики. Направду - дивіться скільки ходять. По 3-4 рази. Бо старе - все відоме. 

А от нове! Цукурка!!!

Дурять себе і ті нові метелики. Ніхто просто не сказав, що від ходінь нічого не зміниться, якщо не любиш душею.

Життя не є білим і чорним. Воно є таким, яким ти його відчуваєш, бачиш, твориш.
Як твориш у спокої - чудове, як борешся і ламаєш - вчить тебе через уроки.
Ти і Всесвіт повинні йти в унісон для гармонійного звучання твого Життя.

Люди спалюють душу байдужістю, прикриваючись браком часу та зайнятістю, забуваючи, що байдужість перейде, час прийде і зайнятість набридне, але от душа опісля не відродиться...

Деколи ми себе заганяємо у вузькі #провулкижиття, сподіваючись, що і там можна буде вільно дихати...