Недавно одна знайома каже, що їй треба ще схуднути, бо показує на бедро, щось отут чоловік каже «ще висить». Я ошаліла. На мить втратила дар мови - дивилася їй в очі і на те місце, де «висіло».
Жінка стала вже дівочкового розміру, та ніби супер, що так, але це зовсім не прикольно, коли тобі за 40 - що буде з лицем?!!
Питаю, чий чоловік тобі то сказав?
Чи ти не попутала нічого? Каже свій.
Чужий питав, де ділася дупа...
Мати василева!!! Ото хлоп видав! Шем жодного разу не чула, щоби чоловік ( свій ) ніс отаку єрєсь!!! Питаю, чи ти його не хотіла стукнути больно? Вона каже, отак чіпляється, як не одне, то друге. Не хоче йти прямо додому.
Овни прикрі. Погоджуюся. Якби жила з Овном-чоловіком, то б на другий день закопала на городі. Зле, язикате, вперте і без сенсу.
Кажу, забийте на все і живіть в своє задоволення. Відповідає, що поки не годен.
А я думаю, що так все і буде - він фуркати, вона догоджати до виснаження. А воно ж така зараза - тим більше хочеш догодити, тим воно собі більше пір’я тикає в одне місце. Печалька, одним словом.
Отак си думаю, бідні ті жінки. Все в собі сумніваються, не люблять себе, губляться через дурні і видумані стандарти. Він сказав і забув, а вона ( чи вони ) парить собі мозги, мучить душу і тіло. Роблять із себе штучних ляльок, а заради чого?!!
Раз одної панянки спитала, а на фіга вам подобатися чоловікам, вам свого замало?! Ну бо він щось там любив-нелюбив теж.
Кажу, думайте добре, вам вже майже сорок, а вам все губи-цицьки в голові. Він надумає мати дітей і в 50, а ви свої роки не вернете. І на ваші оці «надувні штучки» буде сумно дивитися...
Одним словом - як не любиш себе, до бані оті всі поради.
Є або Любов - і вам двом все плявдує, або немає любові - тоді одні претензії, все не те і не так. То не так летиш, то не так свистиш.