🌀Для тривалих і щасливих стосунків варто навчитися перестати «виносити» чоловіку мозок за всякі дрібниці, давати «настанови-алгоритми», перестати закликати на «нам треба поговорити» щотижня, більше цьомати і радіти життю.
🌀Деколи стосунки між чоловіком та жінкою схожі на виламування закритих дверей. Одного дня він таки їх відкриє, але це нічого не значить. Жінка може не відкрити ані свою душу ніколи, ані свою енергію - це все схоже як приручити пташку.
Терпіння, час, любов і розуміння лише в поміч.
🌀У стосунках, як в галереї - деколи треба дивитися на деталі дуже зблизька, а деколи - здаля. Свято чи будні, день чи вечір, п’ять чи двадцять п’ять років разом, між двома має бути бажання прийняття людини, має бути терпіння і любов.
🌀Час від часу любов між двома може засинати - тоді варто її розбудити часом вдвох на самоті, подорожами та залицяннями ( опікою ) один для одного.
🌀Коли одна людина має фокус лише на результат, а не на сам процес життя, тоді то будуть одні гонки - сьогодні буде замало квітів, завтра - хата замала, потім - хтось не так виглядає, не так дихає і спить.
🌀Дружина може і буде надихати чоловіка, якщо він у ній цінує жінку. Якщо між двома є зв’язок душ.
🌀Деколи вона його може просто рятувати, так як в неї сильніше енергетичне поле. І тоді, як в отій притчі про Бога, де чоловік нарікає, що Бог його покинув, бо на піску видно лише одні сліди. На що Бог відповів:
— Це я тебе ніс на руках.
🌀Різно буває. Ми не все можемо зрозуміти у моменті. Деколи для ясності проходять роки.
🌀Для чоловіка, якщо можна хоч щось не міняти у побуті, житті - він не буде, для жінки - навіть, якщо міняти і не треба, вона всерівно буде міняти.
Така її установа. Змінювати саму жінку не варто, бо механізм делікатний, як в годиннику. Сам полізеш - не зремонтуєш, а частинки розгубиш. Треба любити, раз ви знайшлися. І відпускати один одного, якщо любові немає.
.