Про минуле

Людина має здатність жити майбутнім.
О, так, бо там все пречудово і можна намалювати собі зовсім все наново.

А минуле?

Минуле - вам порадить більшість літератури - забути, забити, наче не було. Забувши вказати, що це лише в їх теорії так.

Насправді - ти є енергія. Твоє майбутнє і минуле переплетене так тісно, що ти з ними живеш зараз. 
І це не троє дверей, а просто один вимір без перестінок.

Чому важливо обернутися до минулого, залишивши там щиру енергію вдячності?

Бо це буде твоя основа завтра. 
Твій безпечний тил і скриня мудрості.

Допоки ти навчишся користуватися готовою мудрістю інших - своя буде у пригоді щодня.

Накопичені емоції-каміння негативу будуть ж встеляти і без того тернистий шлях у «світле майбутнє». 
Так, ти можеш час від часу маніфестувати свої бажання у реальність, але з часом все випарується. Немає на чому закріпитися.

Одна ж вигода. 
Немає любові.

Зверхність та гордість до людей, таємна чи відкрита неповага до них - буде тормозити утворенню нових стосунків. 
Відсутність любові до ближніх - відсутність своєї людини у житті.
Нелюбов у парі - хвороби. Его з короною - творить простір одинокості, бо «немає мені достойних». Осуд інших - схожі обставини у своєму житті на перевірку «міцності», аби лишній раз не говорив на порожньо.
Десятки взаємопов’язаних речей, на які ніхто не звертає увагу. Допоки грім не гримне.
Думаємо про «зовнішнє» так сильно, що хлам у душі росте погодинно.

Риторичне питання «за що це мені?» мало б звучати «для чого це мені?».

Любов - найкращі ліки, якими ти можеш сцілити свою душу та дарувати іншим.

Зичу вам ясності, розуміння, щирості та радості. Хай кожен світанок наближає вас до гармонії душі.