Тягар дитинства

Багатьох дорослих так «завиховувала» близька родина в дитинстві, що дотепер відчувають невпевненість сказати: «бо я так люблю», «бо мені так пасує», «таке моє рішення», тому й така складність в пошуках Себе, свого призначення, свого щастя та й загалом розуміння Себе.

Страх когось образити, будучи чесним перед собою, це штучно є привите відчуття провини, а повинно бути навпаки - розуміння сприйняття іншого бачення та повага до нього.

Саме страшне тут є те, що коли ми іншій людині не донесемо суті, вона так і живе у конфузі, що вам не причиняє ніяких незручностей та болю.
Але, щоб донести, треба мати сміливість, що і не є легким процесом.

Коли зустрічаю людей, які несуть важкий тягар з дитинства, то аж болісно дивитися на їх емоційний стан, а зцілення поруч - відчути себе і йти до себе.

Почніть сьогодні, почніть з малого, але почніть, говоріть те, що є для вас вірним, і не думайте, що маєте комусь щось завжди доказувати - ваше життя, ваше право його жити, як ви це бачите та відчуваєте.

Переступіть страх і будьте Собою, і аж тоді почнете відчувати повну гармонію взаємозв’язку Вас із Всесвітом, його підтримку, бо енергія страху вас завжди триматиме у сірих коридорах сумнівів та жертовності, а Гармонія власного Я вестиме у вимір Благодаті.

Ваше дитинство, то вже є корабель-музей, де можна лише приходити на екскурсію, а ваше теперішнє життя - це корабель на ходу, а Ви - капітан, тож майте силу волі, мудрість та мужність керувати вміло.

Як кому бракує сміливості, то беріть приклад з Овнів, їм любе море - по коліна.

Бажаю вам вдалого плавання по морю Життя, попутнього вітру та справної команди.