Мій дім, моя фортеця

Я люблю бути вдома, ходити на каву,
мені цікаві люди ( а не місця ), які мають мій вимір енергіі, а за допомогою сучасних технологій є завжди можливість спілкування на відстані, я не подорожую надмірно, не їжджу на моря, тому в моєму світі без паніки, бо немає надзвичайних чи кардинальних змін, а тут мені треба раптово сидіти вдома.

Місця для мене не цікаві, бо там всерівно будуть чужі люди, а чужі чи надто багато людей - це уже такий собі червоний прапорець різних енергетичних пасток.

Колись розібрала те, чому люди залежні від поїздок. Є кілька видів, як на мене.

У одних дома - хаос. Вони не можуть там проводити час і за найменшої нагоди йдуть з хати. Один раз довелося побачити у дійсності - люди повсюдно, фоточки тут, і так, а в хаті - мама рідна.

Інші - не можуть бути наодинці із собою чи удвох, їм треба публіка для їхньої гри, тому при першій нагоді - вони з хати до інших. У такій формулі багато пасток - люди так заграються, що втрачають один одного, а дехто й душу.

Ще є такі, що у процесі практикування переходу з виміру у вимір, а саме зміна місця наче підсилює фізичні відчуття. Десь так.

Для емпатів важливо мати свій дім, де ти можеш бути вдома, заземлетися і бути у безпеці, мати навколо те, що любиш, зручне і практичне.

Емпатам корисно час від часу подорожувати, але в міру і без надривів, щоб не втратити свій баланс зв’язку із світом.