Колись, ще малими, у школі дружили по-справжньому. Заради дружби стояв принципово на своєму. Бо ж дружба, то - святе.
Так, може для тебе святе, але не для всіх. Ти приймаєш людей, по своїх відчуттях. Мені ніколи не було і не є страшно відкрито сказати як є.
Не люблю людей, які продаються задарма, аби вгодити. Але так є. І так буде. Слабкість душі. Особливо, коли ти далеко. Тебе просто зрадять, бо так зручно.
Говорити про це не болить, а просто немає охоти. Раз роблять - то ж не розуміють. Не гримай, бо не до стукаєшся.
Цінують фальш, бо ж самі такі. Воно і ближче до шкіри. Рідне. І навіть не пече. Та хай там.
Якщо мислити у маштабах Всесвіту, то все вірно - він тебе боронить від зіржавілих душ.
Чого ж ти скиглиш?
Кращий той, чи інший - все відносне.
Добре з тими, хто поруч. А вдавати... чи варто?
Не роби ідола, бо втратиш і його, і частину себе, яка до нього прилипла навічно.
Той, хто ближче - завжди легше поранить. Бо видно ж. Але там, за стінами - файно одітися у білі сорочечки, скласти руки до Бога. Ух, святі. Хоч картини пиши.
І всім покажуть, як красно грають ролі. Та хоч судді чи бога.
Яка різниця?
Якось протиснуться у перші ряди, ну, щоб голосно плескати у долоньки. Не суть, за що. Аби бути там. Напоготові.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
