Колись чула таку байку про старця, який сидів на сонці, тіло його було вкрито струпами, а на них роїлися мухи. Старець нічого не діяв, наче ті комахи йому зовсім й не заважали. Прохожий чоловік, взяв і зігнав тих мух, думаючи, що догодив людині. Старець, ледве чутно на те сказав: — Сину божий, нашо ти ото зробив. Ті мухи вже наситилися, а ти їх зігнав. Зараз прилетять нові і будуть ще дужче, голодні кусати мене.
Мораль доволі проста - не все, що на нашу думку є добром, так і буде виглядати для іншої людини.
Не все, що нам таке ясне і зрозуміле - хоче бути прийнятим іншою людиною.
Не все очевидне для нашого ока є таким же для другої людини.
Наше млосне бажання рятувати, мити, чесати, підкладати солому, переробити всю роботу за когось, надавати порад на сто років вперед, і мало того, заставити їх всі виконати, направду нікому не треба.
Мало того, сама людина-помічниця заганяє себе у пастку свого его:
—Ти диви! Я їм і перше, і десяте! А вони?! Навіть не скажуть слова подяки! І поїхало.
Інша, невидима сторона насильного процесу рятування - людині забирають її відробки, вона не росте через власний досвід, а наступні граблі влуплять багато сильніше, коли поряд не буде #тогошостелесолому. На чужому досвіді вчаться вже мудрі, а звиклі - мають на своєму.
Наступного разу, перш аніж вдиратися у чиїсь простір, пам’ятайте, що там «свої мухи».
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
