Гості та емпати

Вчора мали трохи гостей, найменшій Діанні було 12. Не запрошували нікого, бо дитина сказала, що не хоче гостей. А люди самі написали, що прийдуть. Ну то готував все супер швидко, а заодно урок й завчив - запрошуєш людей сам, готуєш і вуаля, все під контролем.

Гості пішли коло дев’ятої вечора. Я три години відходила - читала і писала. Потім взялася до складання посуду, миття і таке.

Спіймала себе на думці, що найбільше люблю складати посуд з святкувань.

Здавалося - що тут любити? А от любиться. 
Цікаво, що дружина хресного дочки, працює в компанії, яке продає посуд по усіх континентах, то перше, як зайшла на кухню, почитала назву фірми на тарілках. Професійне, кажу їй.

Посуд, як і все інше, я повинна любити, тому купую гарне і до душі, але без фанатизму, якби збилося, то - хай, не волаєш. 
Не фанатка чисто білого посуду, люблю аби були взори, срібні або золоті обрамлення, а ще квіткові орнаменти - найлюбіше.

Цікаво, що коли дійшло до тосту, то вино налила собі не у винний стакан, вечір, можна було пригубити, але мені не смакує. Кажу мені, що немаєш винних стаканів, чи подарувати тобі:
—Даруй, я не п’ю, тому собі не ставила.

І оповідає, які вина любить, запитує, як я розслабляюся. Пояснюю - сьомою чакрою. Реготали, потім говорили про моє писання.

Десь читала, що для гостей має бути свій посуд, можуть бути не круглі тарілки, а от для свого щоденного користування - обов’язково лише круглі.

Отаке, коротко про емпата, гостей і посуд.