Від автора
Вчора отримала таке повідомлення від своєї читачки:
«На таку людину як ви, я чекала все своє життя.
Ми поспілкувалися всього 2 рази, а усвідомлення більше, ніж за 40 років самостійного пошуку себе.
Побільше б таких людей, як ви, бо Ви справді той промінчик сонця, який може освітити шлях - легко, просто, доступно ( на хлопський розум) розкласти все по поличках».
Кажу - я радію, мені - залік, а Вам - перехід на новий рівень.
Місія провідника виконана, душа радіє, а в людини простір наповнився ясністю. Нірвана щастя ( у мене ).
Для мене ці кілька речень - цілий космос вдячності за всю мою працю та довгу дорогу пізнання істини, яку, як коштовні камені, збираємо усе життя за допомогою пінцета серед брил, пилу та люду.
Простота - це інша складова частина пошуку, яка є абсолютною необхідністю, бо складного і так достатньо.
По собі знаю, як бувало важко, коли потребуєш відповідей, а вчителя чи провідника не можеш знайти в одній людині.
Для більшості читачів я всерівно залишаюся невідомою чи містичною Красивою Кармою, а чи то одна людина чи люди поза тим - невідомо.
Одна людина, хоч і виглядає наче пишуть різні люди, а як ще і почерк було видно, тоді б і ніхто не дізнався, що одна.
Далі про ту людину.
На віці я ніколи не фокусувалася. Він собі є та й я з ним. Попри вік земний, ще є вік душі. Там мені, ого, як більше!
Окрема історія з іменем, де віднедавна я знайшла формулу, яка працює.
Моє імʼя з народження Галя ( Корчинська ) імʼя Душі - Карма ( Кармуся ) та імʼя, залежно від переходів змінне, донедавна було Калина, відтепер - Ясна.
Маю сторінку Ясна Преведа ( прізвище моєї бабці та діда по мамі ), де публікую цікаві дописи про мову та українство.
З чоловіком 32 рік у шлюбі, маємо троє дітей - два хлопці 30 та 14, дівчинку 11 ( діти всі наші і народжені нами ).
Чоловік - мій маяк, бо бурі у нас емпатів- Овнів бували часті і сильні. Діти - великі і маленькі Мудрулі, не тому, що мої, а тому що такі є.
Освіту маю - майже закінчений фізмат ( душа поета не витримала зубріння матананалізу ) та фінансову. Працюю по другій. Жила у Тернополі перші 27 років, а дотепер у Торонто. Розмовляю кількома мовами.
Як, напевно, ви вже знаєте - я люблю все про людину, її душу, емоції, взаємини, духовний ріст.
Змалечку я бачила, що довкола мене багато несправжніх людей - розмовляють українською, а душа майже згасла. А також я хотіла, щоб мої батьки звідти поїхали. Бабця з родиною була перевезена з Польщі до України в 1947 році. Дім спалили поляки і навіть, згодом, не було можливості повернутися. Ми завжди були чужими, попри те, що розмовляли однією мовою.
Лише згодом, я змогла пояснити цей факт для себе так, що дав мені ясності. Незалежно якою мовою розмовляють люди довкола - ти бачиш їх душі, наскільки вони живі і пробуджені, а згаслі - наче «перебрані» аби здаватися нормальними, але це довга розмова іншим разом.
Усе життя шукала, що я вмію робити, де мій талант і сила. Що не робила - все було не до душі.
Знайшла свій космос у писанні
- можу донести читачеві про те, на що бракує ясності. Пишу просто і ясно, хоча можу складніше, але тут не про стиль, а про суть.
Я себе не вважаю талантом чи майстром пера ( вчуся щодня ж бо ), а просто дала обіцянку нести світло душам людей. Отак і роблю, через слово.
Обіцяла - роблю, це важливий елемент теж.
Загалом, писати любила з дитинства, особливо листи, але чомусь ніколи не звертала на це увагу. А ще хотілося бути лікарем - щоб виписувати хворим людям рецепти на оздоровлення. Отаке.
Я - не свята, ніколи не вдавала таку, але намагаюся тримати свою білу сорочечку душі у чистоті.
Це є важка щоденна праця, але варта того у всіх сенсах.
Коли до мене приходять люди, то я їх слухаю найуважніше, не осуджую, бо вони не такі чи які там є, а розумію, відчуваю, можу лише допомогти прояснити ситуації, кармічні зв’язки причини та наслідку, бачення під різними кутами, зовні та із середини.
Десь років десять тому ходила на денний ретріт. Пані, котра вела, сама - інтуїтивний коуч. Прийшла моя черга на особисте запитання. Кажу - де мій іструмент, хто я ( народилася в Плащівничну п’ятницю, є ж підказка ).
Відчуваю, що ось десь близько, а відчути не можу.
Жінка каже - твоя сила у слові, його енергії. Тю, думаю. Ще мені одне. Сказала, що знала.
А знала, як виявилося. Через слова передається зчитана інформація з простору, людини, можу складати інструкції до виходу та переходу на нові рівні, таке інше - все залежить від особи, котра приходить та її запитів.
За складом енергії - я є емпат, надчутлива особа, яка зчитує емоції інших людей і десь віднедавна нарешті навчилася жити з цим у балансі.
Вчу цього інших, як приватно, так і на своїй сторінці. По знаку Зодіка - Овен. Отак і живуть емпат з Овеном, то дружба, то метружба, як казала бабця.
Красивою чи некрасивою я себе ніколи не відчувала. Є та й є.
З п’ятого класу ношу окуляри. Та й ніц. Кому не до вподоби, то скажіть Овну. Він вам дасть на горіхи ( захищає так емпата ).
Виявилося, що бути емпатом - і є все в одному щастя.
Шукати далеко не треба було йти.
Мене з дитинства цікавило все містичне. Де і які були книги - перечитала усі. До цих пір вже прояснилося достатньо. На більше - не претендую, дають нове по потребі, інакше жити стане нецікаво, як все прийде в один час.
Недавно мене запитала моя читачка та клієнтка, що я думаю про Руни. Я нагадала собі, що десь мені було 12 років, то купила собі книжку по Рунах. Пам’ятаю, що відчуття були класні. Загалом, як і з кожною енергією - варто бути обачними.
Чи Руни, чи Таро, чи ченнелінг, чи робота з маятником, яснобачення чи яснознання - для мене це є інструменти, через які Всесвіт спілкується зі мною, а для мене - через слово найбільше до душі.
Я про багато речей просто знаю, хоча ніколи не читала і не чула, допоки не приходить людина з питання про це. А про те, що не знаю, радію - бо чим більше знаєш, то не так цікаво жити.