Мої «нелюблю»

Будучи надзвичайно вразливою і чутливою особою до енергії інших, завжди дякую людям, які проходять через життя, бо роблять мене сильнішою, допомагають викорінити негативні якості та добавити любов до ближнього:

~ не вмію писати вірші, не люблю їх навіть особливо читати - дякую людям, які мені їх посилають, діляться, хвалять інших, розумієш, що їм треба лише твоя підтримка. Коли про це кажеш вголос - люди замовкають.

~ не люблю, коли мене вочевидь ігнорують - дякую людям, які то роблять дуже майстерно, всерівно того не люблю, але все більше розумію, чому вони так роблять;

~ не люблю, коли люди, які можуть оплатити мої знання, намагаються «використовувати» мене задурно, але дякуючи їм, я допомагаю із великим задоволенням людям, які направду не можуть заплатити;

~ не люблю, коли люди з близького оточення «приходять» тільки, коли їм зле, а коли тобі «зле», то тоді вони зайняті, просто розумієш тоді, що вони люди і вони бувають слабкими, як і я, лише в інший спосіб;

~ приймаєш людей, такими, якими вони є, хоча вони деколи намагаються доказати, що вони є навіть гірші, вчишся не ображатися, на зарікатися, не жаліти ані іх, ані себе, не завжди маєш результат, але просто продовжуєш вчитися;

~ не люблю, коли насильно мені нав’язують свою думку, доказують зовсім інше, не про те, про що йде мова, дають мені томи для читання, але розумію чимраз краще, що у людини, просто рве душу, а вона то не вміє сказати прямо;

~ розумієш, що коли дав слово допомагати людям, то будуть і такі, і інші, для балансу, бо інакше не буває;

~ незалежно від того, як тебе глибоко ранять чи виводять з твого виміру, ти залишаєшся людиною з відкритим серцем і щирою душею.

І, найголовніше, залишаєшся чесним із собою.