Натхнення

Мене часто запитують, звідки є беру теми і натхнення.

Муза приходить по-різному, залежить від багатьох факторів, людина, яка приймає та вимірює енергію через слова, має свої тонкі особливі фільтри сприйняття навколишнього світу, бо писати для себе - це одна справа, писати для читання на публіку, то є інше.

Можливо, що і немає аж такої різниці, але є свої моменти.

Є «канали» через які приходить інформація, яка потребує осмислення, докладання свого досвіду, емоцій та душі.

Усілякі негативні переживання, розмови сприяють закриттю потоків, чого не побажає собі жодна творча людина.

Сумніви, що робиш свою справу зле, гипають Дверима До Кімнати Натхненя так сильно, що аж одвірки лупаються.

Чим більше читаєш інше, тим важче писати своє - воно ( інше ) забирає енергію для творення на перших етапах.  Знаю, що деякі багато читають інших, аби їхній стиль чи манера зайшли через шкіру. Кожному - своє.

Людина, яка не розуміє процесу творіння, завджи буде топтати валянками там, де треба ступати навшпиньки босоніж.

Коли людина не згідна з моєю думкою, це є нормально, але впадати в дискусію і доказувати правоту своїх спостережень, чи заперечувати інших - я не роблю, бо в спірних розмовах йде возвеличення Его, а я на нього не працюю, тому раджу читати те, що приносить людині спокій і баланс, а як хочеться сварки, то не до мене.

Коли такі моменти є, то нагадую твердження однієї людини, що «добрі» люди розіп’яли Христа, а ти дивуєшся відношенню до себе.

Найкраще люблю писати про те, що приходить вільно і зачіпається словом, чи двома. 
Коли є потік, де ти собі вільно пливеш - тоді одна Благодать.

Якось так.