Ціна дару

Людина, яка має чутливу енергетику та інтуїцію, завжди має ще прихований дар. Деколи і не знає про це. Деколи відчуває, але дар ігнорується роками.

Людина не може його розрізнити, розпізнати, заховує у собі та з роками страждає від того, але не може зарадити собі без сторонньої допомоги.

Її потрібна людина - вчитель, провідник, наставник чи той, у кого був власний досвід такого ж процесу.

Я люблю все містичне, перечитала багато літератури, майже все, що читала або слухала, вже то знала, але приходять ще й нове, яке збираю по частинках до купи у свою систему, з часом відкриваючи нові виміри непізнаного.

Іноформація приходить порційно, аби людину не звалити з ніг. Але, часами, просто, як злива, періщить і не дає дихнути.

Таке бува на самих початках, коли людина не приймає, не знає, що можна подати запит на порційний формат.

Вимір світла має людей, які знають, бачать через символи та картинки, використовують додаткові іструменти чи свої відчуття для трактування.

Я - просто знаю. 

Додатково допомагаю, 
емпатам та знаючим створити свою систему, через яку їм комфортно житиметься, поважаючи свій дар.

Життя емпата має свої особливості та умовності, до яких ніхто не готує, не попереджає і не ставить до відома.

Усі формули доводиться виводити самій людині, використовуючи свій досвід та збираючи крупинки мудрості повсюдно, складаючи із слів, знаків та інших носіїв інформації, канву для розкриття свого дару.

Не дивно, що майже кожен другий емпат не приймає себе та свій дар, бо надто усе складно, боляче та невідомо.

Більшість років йде на діалог із собою - не довіряю, не розумію, здається - і все це у тонкому сприйнятті реальності назовні і такому ж світі усередині себе.

Насправді неприйняття себе веде до прірви его - людина починає бачити світ у фарбах негативу і від власної безпорадності починає жити у претензіях до всіх і всього. Стає важко жити і розуміти інших.

Один з таких неписаних законів - це відмова від закоханості, яка робить вирву у вашій душі і послаблює або відкладає сам процес становлення людини-емпата.

Та як так! - здивуєтесь.
І будете абсолютно праві.

Усе складне насправді є простим - чим більше прихідних енергій, тим більше хаосу, залежностей та унеможливлення відкривати себе.

Емпатам цінні свої люди з великим та обʼємним внутрішнім світом, а не стан закоханості, який приносить уповільнення чи цілковите закриття своїх  можливостей.

Емпатам цінний сам процес творення любові через її бузумовність - добре відчувати себе та свою любов, повертаючись до свого відособленого світу, бо знаєш, що усе минається і рано чи пізно у тебе цю людину заберуть або закриють її серце.

То ж як не втрафити у пастку?

Якщо використовувати формулу - все, що не стається, на краще і похідну від неї, що життя, це подорож і усе тут тимчасово, тоді - варто насолоджуватись тим, що дається і не пробувати привласнювати навіки собі, бо «навіки» це всього лише на деякий час.

А так все гарно виглядало спочатку.