Непросте життя

Життя емпата ніколи не є простим.

Головна його ціль - вижити серед постійних нападів сил мороку.

У сил темряви - задовбати емпата так, щоб він думав про себе, як повністю загублений у своєму світі, чужинцем, недолугим, слухав усіх, окрім себе, рятував близьких, які навмисне приставлені із великими залежностями, аби емпат згорів, тягнучи усіх на собі.

Життя буде нестерпним, бо усі приближені роблять свою справу затуркування на відмінно.

Десь з дитинства тягнеться світло від рідної людини, котра розуміла і могла захистити ще тоді юного емпата, але все стирається під шквалом негативу, скинутого на ледь живе світло.

Мудрі, красиві, інтуїтивні люди живуть у клітці, де висить відкритий засув. Не вірять, не можуть вийти із кола залежності, примушують себе на чергові випробування, а секрет ось, тут, поруч, у собі:

Вір
Собі
Завжди,

Шукай своїх,

Рви пута мороку!

Емпатом бути важко, мало того, що ти цього не вибираєш, то ще саме найважче - з тим не дуже що можеш зробити.

Змалечку емпата оточують люди, які усілякими способами намагаються применшити його значимість. Енергетика інших просто забиває емпатові всі канали прийняття, і аж біля сорока ( нарешті ) розбивають скорлупу і починають відчувати світ через свої особливі рецептори.

Тобі ( емпату ) все життя втирають, що ти не такий. Ну ніби й такий, але інші кращі. Навіть, якщо ти встанеш у рядок, де всіх мають похвалити, то тебе ЧОМУСЬ обминуть. Нє, не навмисне. По технічним причинам. Всім - диферамби, а тобі кліпнуть очима для «дякую».

Просто ти собі знаєш, що думка інших не важлива, і це наче передається телепатично. Але як «просто людині», тобі б це не помішало. 
Та, нехай. 
Проїхали.
Все чомусь твоє світло їм разить очі. Дивишся, вроді людина добра, щира. Підходиш ближче і тебе, як окропом.

А так всі плескали в долоні. 
Хвалили.

Тоді розумієш, що хвальба, це один із способів маніпуляцій. 
Не все. Але часто.

Люди, які тебе оточують, почуваються з тобою, наче оголені. Їм не комфортно.

Вони думають, що ти їх безкінечно «читаєш». Тобі з ними теж не в кайф, ти їх не хочеш читати. Тобі це не цікаво, бо від них йде шквал усього, перемішаного, як то кажуть, з водою і камінням.

Вони радше туди, де всі товстошкірі і плещуть в долоні, цілують «не в скроні».
А ти - до себе, у самоту душі та тиші.

Емпати надзвичайно чутливі до:

🌶фальші
🌶брехні 
🌶лицемірства 
🌶показовості
🌶маніпулювання 
🌶будь-яких нездорових залежностей
🌶неволі 
🌶зазіхання на їхню свободу
🌶наживи.

Емпатам важливо:

🌀свобода душі
🌀любов
🌀чистота душі, помислів та дій
🌀правда
🌀затишний дім
🌀простота і зручність у побуті 
🌀організованість в усьому
🌀свої люди
🌀бережне відношення до природи і тварин.

А ще прикольно, коли тоді «спростовують», що тобі здається, або ти не так все зрозуміла. 
Лізуть на голову, у душу, розпитують, радяться, а потім - фу-фу, ти нефайна, різко кажеш все в очі!

Направду?

А потім думаєш, хай вам грець! 

Чули - як учень готовий, то вчитель знайдеться?
Авжеж! 
А вчитель шукає учнів? 
Ніколи! 
Отож бо!

Думаєш собі:

— Живіть у своєму більчачому колесі, чи збирайте грабельки, то все одно ж на користь вам.

Така натура людська.
А мені залік - донесла. 
Далі - рух вгору по рангу у галактичному консуляті.

Спокій душі - це все, у чому є потреба. Гармонія має свою ціну. 
Як заплатиш дорого - ой як цінуєш.

А для решти - поки місце на лобі є, значить життя рухається вперед.

Від правди життя не втечеш.