Нелюбов чужих і нове життя

Життя емпата - це постійний пошук себе та своїх людей серед чужих. Серед мороку сірих душ ти майже доходиш до межі знецінення себе через призму слів та дій інших, які безупинно стирають твою персону.

Існування у просторі, який наповнений вічною нелюбов’ю, неприйняттям, нерозумінням тебе, як особистості, бо то їм забагато правди, то маєш робити усе по команді, то лізуть у твій простір без дозволу, то засильно світиш, а загалом - ти невдаха, така собі на вроду ( а самі невмивані ), то співати не вмієш, а то навіть і не твоє, бо ти дієш через слова, а ще й яка неохайна ( а з цим, то повний перебір уже ).

Слухаєш, дивуєшся, неначе люди подуріли, а кажуть, що тобі бракує клепки.

І на старе запитання, чому інші не люблять емпатів, нагадується мені притча про голу правду.

Люди радше сприймають за реальність про голого короля, як правду свого буття.

Їм легше тебе закидати камінням зневаги, знецінення, бо ти ж один серед тисячі, а самим далі дихати брехнею, запихати собі в душу знеболюючі, аби нарешті вже затихла, грати ролі Бога та суддей.

Молитися до болю в колінах, а за межами храму пускати ближньому отруту під шкіру, з ідолів ліпити одноденних божків, кричати на кожному перехресті про справедливість, а потайки красти у своїх, заробляючи нескінченні відробки карми.

З нами усе видно, як бруд проти сонця. Отаке. 
Вони ( чужі ) хочуть носити білі сорочечки поверх обдертого дрантя сірости в душі, а коли і біле стане чорним, вони у розпачі кричать, що ти у тому винен.
І дійсно, на початках ти віриш у це…

Емпат буде почуватися одиноко допоки не віднайде свою нескінченну божественну енергію у собі.

Через

Л Ю Б О В

до себе.

Саме так.

Займе час, але іншого виходу немає. Возз’єднання розбитої душі дасть повне розуміння «хто я і що тут роблю», людину перестануть сіпати за одежину чужі програми та деструктори.

      Світ усередині порине у вимір

                Б Л А Г О Д А Т І🌀

Люди довкола перестануть затягувати емпата у свій театр комічної гри его. 
Вони ( чужі ) залишаться такими ж самими, хіба можливо, деякі прокинуться, але він вже матиме вже протияддя до їхьої токсичності видихнутого повітря.

Життя прийме неймовірні обороти, наповнені новою енергією груди задихають по-новому, все стане добре.

Дуже добре.

Прокидаймося…