Свобода душі та тривога

Життя емпата - це неначе безперервна облога свободи душі.

Вічна незрозуміла одинокість, постійний пошук своїх людей, десятки грабель через прийнятя чужинців через хибні паролі, відчуття хронічної втоми від недалекоглядності ближніх вимальовує невтішне завтра.

Перевернутість та горизонтальність людського буття вибиває їх надовго зі своєї дороги до світла, а жорстокість спотвореного мізерними душами Всесвіту наче змиває останню надію знайти собі подібних.

Усе божественне та магічне усередині ховається ще глибше, подалі від пильних очей хранителів страхів та мисливців за чистими душами.

Ти маєш виграти квест, хоча й не знаєш правил, але десь підсвідомо віриш і знаєш, що є СВОЇ. Впевнено йдеш через хащі зневіри, болю втрат та майже безнадії, йдеш і таки знаходиш своїх. Вони таки є!!!
Далеко, нарізно, але є. 
Ви - разом!!!
Віднині - навіки.

Деколи емпат живе у хронічній тривозі та бореться з нею. Безуспішно ж звичайно. Ніхто й не виліче, бо немає ще тих пігулок.

Що ж його робити?

Прийняти, що тривога є провідником до твого вищого Я, вказуючи тобі, що там є домашнє завдання. 
Яке саме? 
Різне.

Можливо стара і чужа програма твоїх батьків, які тобі наклали свої страхи і переживання ще десь до першого класу - вже зараз ти можеш переписати на моє і чуже.

Можливо твоя хронічна одинокість, як те осіннє листя, прикрила твоє божественне начало, твою віру та силу духу, аби ти впустила у свою душу усіляких маніпуляторів для її деструкції будь вдячний  за підказки і насолоджуйся станом пізнання себе, додай собі більше світла через вдячність.

Можливо емоції недавнього спілкування, яким ти так перейнявся, наче все відбувається з тобою - памʼятай, що ти маєш свої засоби убезпечення, використовуй де б не був і з ким би не спілкувався.

Так бува.
Працюй.
Вичищай.
Натирай до блиску своє, рідне і живи з ним.
Вір,
Люби,
Твори.
Ти - можеш, бо маєш усі інструменти для цього.