3. Наречена, якій вже набридло

“Цей будинок просто чудовий! Такий затишний і тихий!

Принаймні, доки всі не з'їхалися на обговорення і планування весілля. Діди обіцяли приїхати на Великдень, але Тадей досі не може з ними зв'язатися…

Він дозволив мені переселитися в кімнату на третьому поверсі, з якої є вихід на мансарду. Переважно я тут сама цілими днями. Тадей працює мало не цілодобово, а Діана позавчора їздила в офіс й тепер тільки те й робить, що бідкається.

Ну от, навіть зараз…”.

— Ну це капець повний! Навіщо мені це все? Я думала, все буде по-іншому! — Діана надула губи і з розмаху пожбурила товсту чорну теку на Гаїнине ліжко. — Я думала, Тадей запросить мене на побачення, ми гулятимемо, спатимемо разом… А він що? Завів мене в офіс, всунув в руки оце. Вчи, Діано, щоб не осоромила мене на аукціоні. Сьогодні субота, а він знову поїхав на роботу! Ну як так?!

Гаїна закрила щоденник і сховала в тумбочку. Сперлась на підвіконня, склавши руки на грудях.

— А чого ти хотіла? Ти станеш дружиною гендиректора, у ваших руках буде більша частина сімейного бізнесу. Звісно, тобі треба знати про роботу корпорації.

— Я хочу планувати весілля! Розважатися хочу, ходити на шопінг! Та тут купа цікавих місць, а він мене змушує витрачати час на дурню якусь!

Гаїна покрутила головою, але більше не сказала й слова. Її молодша сестра невиправна, що тут скажеш?!

Але замислилась і собі. До планування весілля ще навіть не приступили. Батьки приїдуть за місяць, як не пізніше. Дідів теж невідомо, коли дочекаєшся. Що як доведеться залишитися тут на кілька місяців? Треба було б підшукати якесь заняття на цей час…

— Ну от що це… — Діана вхопила теку. Притупнула ногою, читаючи: — ...у 2021 році зайняли одинадцяте місце в рейтингу найприбутковіших торгових мереж України за версією Forbes, цьогоріч піднялися на дві сходинки… На біса мені це знати?

Тека знову полетіла на ліжко, а Діана — в свою кімнату.

Якби за хвилину з другого поверху не донеслась музика, Гаїна кинулася б за сестрою, щоб подивитися, чи все гаразд. Але музика була для Діани способом зняти стрес, найневиннішим способом.

— Цікаво, що там такого… — пробурмотіла Гаїна і взяла теку.

Не зогледілась, як зачиталась. На понад ста сторінках була викладена історія їхньої сімейної компанії, напрямки роботи, магазини, продукція, акції, найважливіше про діяльність, фото, керівний склад…

Гаїна відволіклась на вечерю і знову повернулася до читання. Взяла олівця і навіть позначила собі найцікавіші моменти, щоб потім розпитати Тадея.

Вона опам'яталась, коли почула звук з мансарди, наче рипнули двері і туди хтось зайшов. Відклала теку, тихенько підійшла до своїх скляних дверей, які вели на мансарду.

На вулиці вже стемніло, а в її кімнаті горіла лише лампа. У сутінках Гаїна розгледіла постать. Майже напевно знала, що то Тадей, хоч і розгледіти не встигла. Хотіла зашторити ролетами двері, але він її побачив.

— Завадив тобі? — запитав, повернувши голову.

Довелося відчинити двері і вийти на півтемну мансарду.

— Ні, що ти. Це я завадила тобі, вибач, не хотіла.

— Нічого, все гаразд. Повітря сьогодні таке тепле, вирішив вийти подихати.

Гаїна кивнула і теж стала біля поручнів. Трималася поодаль, метрів за два. Не підходила і нічого не казала, бо й не знала, про що вони могли б поговорити.

Тадей зітхнув і сам завів розмову:

— Твоя сестра не в захваті. В офісі нудилася, компанія її не цікавить. Таке враження, що Діана чекала чогось іншого.

— Вона просто вважала, що у вас все буде по-справжньому, — тихо зауважила Гаїна.

— Це і є по-справжньому. Бізнес…

— Побачення. Діана гадала, що будуть побачення, стосунки…

Він завів руки за спину. Замислився.

— Гм. Я про це не думав. Гадав, одружимось, притремось, тоді й можна буде шукати якоїсь близькості. Але, можливо, вона має рацію. Нам треба зблизитись, — закивав головою сам до себе й додав: — Дякую, що сказала. Я подумаю над побаченнями.

Чомусь Гаїну неприємно різонули по душі його слова. Мала б радіти за сестру. Цього й хотіла — щоб Тадей виявився хорошим хлопцем, і в них з Діаною все вийшло! Від чого це легке відчуття роздратування і… заздрість?

— Немає за що. Я піду. Добраніч.

— Діана завжди така? — наздогнав її запитанням. — Весела, а за хвилину вже хандрить.

— У неї непростий характер. Ми… ми з батьками зазвичай їй не перечимо.

Гаїна відповіла тихо, трохи соромлячись того, що казала. Правильно було б розповісти Тадею все про особливості Діаниного характеру, поведінки і схильностей, але тоді він може відмовитись від шлюбу. Ні батьки, ні дід Гаїні цього не пробачать.

Щоб втекти від подальших розпитувань, вона метнулась до дверей, але раптом виявила, що з цього боку ручки нема.

— Як це… тут двері…

— Зачинились? — голос Тадея пролунав одразу за її спиною. — Вони відчиняються лише з кімнати, не треба було їх сильно притискати, коли вийшла.

Гаїна повернулась і мало не врізалась у його груди. Знітилась, опустила очі, хоча в темряві ні він не розгледів її лиця, ні вона його.

— Тоді я зайду з коридору.

— Я тебе проведу.

Він відступив і відчинив перед нею двері, які вели в коридор. “Проведу” означало рівно вісімнадцять кроків на двох.

Ці вісімнадцять кроків Гаїна пройшла з напущеним на обличчя волоссям, бо в коридорі горіло світло. А Тадей пройшов з повернутим в її бік лицем і пильним поглядом.

Зупинилися біля її дверей.

— О, тут ручка є, — спробувала пожартувати вона, але голос прозвучав рвано, нервово.

Йому б слід було побажати їй на добраніч, але цікавість не відпускала. Замість того, щоб відступити й піти геть, став на крок ближче. Гаїна сполохано сахнулась, втислася плечем у двері, ще більше ховаючи за волоссям ліву частину обличчя.

— Не бійся, — сказав Тадей тихо, м'яко. — Ми скоро станемо ріднею. Можеш вважати мене своїм старшим братом.