2.2.

Він впізнав свою наречену одразу. Підійшов ближче і простягнув червоні троянди.

— Вітаю в нашому майбутньому домі! Радий нарешті познайомитися, Діано.

Дівчина кліпала великими нафарбованими віями. Навіть не звернула уваги на букет, розглядала свого нареченого.

— Вау! Тобто… Звісно, так. Я теж рада. Ти ще симпатичніший, ніж в інсті! А-а, нарешті-нарешті ми познайомились!

Вона жбурнула букет на найближче крісло і кинулася на шию своєму нареченому. Тадей лише встиг відвести руку з другим букетом. Здійняв брови з подиву від такої емоційної реакції і нарешті побачив другу гостю.

Гаїна тупцяла за кілька кроків. Опустивши голову, розглядала хатні капці. Темно-каштанове волосся закривало половину її обличчя, але та половина, що залишалась на видноті, здалася Тадею вельми миленькою.

— А ти, мабуть, Гаїна? — спитав він, так і стоячи обліплений Діаною.

— Так, привіт. Приємно познайомитись.

Гаїна звела на нього темно-карі очі. Приязно усміхнулась, але волосся не прибрала, й далі стояла в напіввидноті.

Діані нарешті довелося відлипнути від нареченого. Вона відпустила Тадея, і він підійшов до Гаїни. Простягнув букет білих троянд.

— Це тобі. Вітаю в Україні.

— Дякую. Дуже гарні.

Вона обійняла букет обома руками і піднесла до лиця. Примружилась, вткнувшись носом у квіти, і Тадей на кілька секунд задивився.

— Це перші квіти, які подарували моїй сестрі. Якщо не рахувати квіти від тата, — зауважила Діана. Вхопивши свій букет, стала поруч з Гаїною і начебто жартівливо штурхнула її ліктем. — Правда ж, чудовий у мене наречений? Хто б тобі ще подарував квіти?

Чудовий наречений насупив свої чорні брови, всією синявою погляду недобре зиркнув на Діану. Тільки вона його невдоволення й не помітила. Стояла з усмішкою від вуха до вуха, демонструючи себе у всій красі в найвигіднішому передвечірньому освітленні. Гаїна відвернула голову в інший бік. Прикусила нижню губу і намагалась зігнати рум’янець зі щік. Якби не Тадей, вона не посоромилась би гостро відповісти сестрі. Але, на відміну від Діани, мала трохи такту, не могла собі дозволити показувати їхні сестринські гиркання при ньому. Він ще розгледить поганий характер своєї судженої, але нехай це буде, коли вона, Гаїна, поїде звідси подалі. Амінь.

— Як ви добралися? — Тадей чемно змінив тему. — Мій водій довіз вас добре?

— О, цей Семен всю дорогу торохкотів про своїх п’ятьох дітей! — закотила очі Діана, забувши, що збиралася показувати нареченому лише усмішку. — Такий набридл…

— Доїхали добре. Пан Семен дуже привітний, — перебила її Гаїна. — Було весело слухати про його дітлахів, і за розмовою дорога пройшла швидко.  

Тадей вдав, що не почув неввічливого коментаря Діани, і привітно усміхнувся до її сестри.

— Радий чути. Ви вже відпочили з дороги?

— Так, нас нагодували, і ми вже влаштувалися у наших кімнатах.

— Тадею, але моя кімната якась дуже дівчача! Я гадала, що це наша спільна спальня… — надула губи Діана.

Його брови знову смикнулись, щоб виповзти на чоло, але гору взяла терплячість людини, яка займає керівну посаду і з різними “фруктами” щодня спілкується:

— Я живу у своїй квартирі. Але взяв частину речей, тепер теж житиму тут. У нас буде можливість познайомитись ближче. З’їхатись в одну спальню завжди встигнемо.

Про інтимні речі говорили Тадей з Діаною, а незручно було Гаїні. Вона почувалася третьою зайвою поруч з майбутнім подружжям, у якого ось-ось почнеться солодкий період першого знайомства. У тому, що сестра підкорить серце красунчика, Гаїна не мала сумніву — хлопці штабелями падали перед Діаною, тож і Тадей не встоїть. Хотілося повернутися до Лондона прямо вже. Так би й зробила, якби не дана батькам обіцянка зачекати до весілля.  

— Гаразд, чого ж ми стоїмо тут, — опам’ятався Тадей. — До вечері є ще трохи часу. Ви вже подивилися будинок? Можу провести невелику екскурсію.

— Ні, дякую, — буркнула Діана, настрій якої геть впав після розчарування зі спальнею. — Тут всюди таке затхле повітря, спочатку провітрити треба, а тоді гуляти.

Гаїні хотілося провалитися крізь землю з сорому за слова сестри. Вона не мала бажання гуляти домом з нареченими чи ще гірше — лише з Тадеєм, але бачила єдиний спосіб вмовити сестру: 

— А я з радістю подивилася б дім.

Діана мала звичку різко цікавитися тим, що цікавило старшу сестру, та цього разу правило не спрацювало.

— Тоді нехай Тадей тобі проведе екскурсію.

Вона скривилась і, підхопивши свій букет, пішла з ним до вікна, щоб зробити селфі. Тадей дивився на наречену, яка різко втратила до нього інтерес, й не міг зрозуміти: що це взагалі щойно було?

А Гаїна не знала, куди себе приткнути. Від думки, що вона зараз піде коридорами цього великого дому пліч-о-пліч з таким привабливим хлопцем, накотила паніка. Щоки розчервонілися, так що довелося повністю заховатися за волоссям, нахиливши голову.

— Ходімо? — м’яко уточнив Тадей.

— Так. Я… я лише букет занесу. Поставлю у воду.

Вона метнулась на кухню, де готувала вечерю пані Тетяна. Жінка була дружиною Семена і ніколи до цього не працювала кухаркою. Але чудово порядкувала на кухні, як мама п’ятьох дітей, яка от-от вийшла з декрету з найменшими — трирічними двійнятами. Тадею лише раз довелося скуштувати її їжу, і враження були такими, що ні на мить не завагався, пропонуючи їй це місце.

Гаїна поставила квіти у вазу, яку Тетяна знайшла в одній з шафок. Коли повернулася в хол, Тадей вже чекав її під сходами, а Діана сиділа у смартфоні — мабуть, хвалилася букетом від нареченого. 

— Може, ти… Ти ж з роботи! — забелькотіла. — Може, ти стомлений. Екскурсію можна й іншим разом…

— Та ні, я ж сам запропонував. Пропоную почати з третього поверху. Там є мансарда з приголомшливим видом на околиці.

— Гаразд. На третій поверх ми з Діаною ще не піднімались.

— Тоді ходімо.

Тадей галантно пропустив її вперед. Піднімався по дерев’яних лискучих сходах за нею, йшов за два кроки, не без чисто чоловічого зацікавлення розглядаючи тендітну фігуру. Гаїна була трішки худішою, мініатюрнішою за його наречену, хоч зріст у них був приблизно однаковий. Її талія губилася в широкій кофті, і його руки мимоволі тягнулися, щоб припідняти тканину, подивитися, наскільки тонкий у неї стан. Треба ж. Він себе не впізнавав. Лише зранку розійшовся з дівчиною, а вже оцінливо розглядає іншу. До всього, не ту, яку слід.