9

Наступного дня ми відсвяткували офіційні заручини й Гаррі теж надягнув каблучку. Більше того, він запросив свідків, і в мене з’явилась подружка нареченої. Нею стала миловидна Наталі, дружина Алекса Баттерста.

Наше весілля мало бути скромним, але чутки про нього швидко розійшлися по всьому Нью-Тауну. Чого тільки не говорили – і що я звабила Гаррі, завагітніла, тому він і надумав одружитися, і що ми, як жебрак та шльондра, варті одне одного, і ще багато різного. Та я не зважала. Новоспечена місіс Джонс, напевне, теж розпливлася в одній зі своїх люб’язних посмішок, почувши про це, та зрештою, мала вмитися власною слиною. Я матиму молодого, гарного чоловіка, не замішаного в темних історіях та інтрижках.

Роль Гарріної нареченої мені подобалась. І він сам, якщо спочатку й сприймав це, як обов’язок, швидко звик. Тепер ми могли гуляти вулицями удвох, я мала право просовувати свою руку під його і йти поруч без страху бути поміченою та засудженою.

Якось ми зустріли новоспечену пару Джонсів. Саллі йшла, корчачи із себе степенну матрону. Я звернула увагу, що сукня прикривала її виступаючий живіт, і вона усіма силами намагалась виставляти його, щоб усі бачили. Побачивши нас, вона кивнула, надуваючи щоки, ніби давлячись від сміху. Та я знала, що це черговий прояв заздрості.

Адам ішов поруч і теж кивнув, дивлячись не на мене, а на Гаррі. Вони обмінялись своїми, тільки чоловікам зрозумілими поглядами.

Окрім дядька, ще одна людина раділа моєму майбутньому весіллю – Мейбел, служниця. Я не ходила до церкви, бо, по-перше, не хотіла ловити криві погляди, з’являючись там сама. Гаррі був атеїстом і не визнавав ніяких релігій, тому й не вважав це за необхідне. А по-друге, не було бажання стикатись там із сестрою. Я сумнівалась, що колись іще зможу бачити її, не згадуючи тих страшних, огидних слів, кинутих мені в обличчя з порогу.

Тієї неділі я отримала від Мейбел записку із проханням зустрітись у церкві, бо вона мала повідомити мені дещо важливе. Це стосувалося сестри.

Я прийшла, вже коли служба закінчилась, та усі розійшлись. Навмисне, тільки б не бачити Джесіки.

Мейбел поспішала. Її обличчя розчервонілось від хвилювання.

-Містер Піллз знайшов гувернантку для міс Джесіки! – випалила вона.

Ну, нарешті.

-Сподіваюсь, це не якась суха аскетка, схожа на черницю, така ж сама, як і Джес? – запитала я.

-Що ви, ні – Мейбел чомусь перехрестилася, і тоді стало ясно, що ця новина недобра – Ні, навпаки, містер Піллз узяв зовсім не те, що потрібно молодим дівчатам! Це страшна помилка, міс, просто жахлива!

-Хто ж вона?

-Ох…це молода жінка, міс! Вона геть молода, їй всього вісімнадцять років. Яка ж із неї гувернантка? Не впевнена, що вона має хоч трохи досвіду, але містер Піллз цим навіть не цікавився! Він сказав, його все влаштовує.

-Ну так і добре. Чому ти така схвильована?

-А ви не розумієте? Ця жінка – Мейбел понизила голос – вже була заміжня. Каже, чоловік помер та лишив її ні з чим. І вона вагітна, уявляєте? Вагітна гувернантка, молоде дівчисько без роду, племені й досвіду!

Служниця розповіла, що дядько узів гувернантку не за оголошенням, як годиться, а просто з вулиці. Він випадково натрапив на неї на вокзалі. Дівчина ніби-то зомліла, виходячи з поїзда, тому дядько розпорядився відвезти її до свого дому, викликати лікаря й нагодувати. Виявилось, що в неї тут нікого немає і вона приїхала у пошуках роботи.

Ну що ж, таке цілком могло бути. Може, у цієї дівчини й немає досвіду. Але чи потрібна Джесіці застебнута на всі гудзики гувернантка з ідеальними рекомендаціями й досвідом у вишколюванні непокірних леді? Якраз такої їй не треба, Джесіка й сама є взірцем подібної особи.

-Вона занадто приваблива для гувернантки – прошепотіла Мейбел – Вона дуже швидко погодилась. Здається мені, міс, ця жінка наклала оком на містера Піллза й хоче звабити його, щоб скинути на нього свого байстрюка!

Якщо справді, то ця жінка дуже дальновидна, бо вирішила хапати удачу за хвіст і не втрачати шансу. Хіба можна її за це засуджувати?

Мені теж дещо відомо про те, як опинитися в невідомому місці самій без рідних і роботи.

-Але що тут поганого? Дядько ж хотів одружитися.

-Так, але не з подібними особами! Думаю, вона ніколи й не була заміжня. Навіть каблучки немає. Вона мені не подобається. Є у ній щось таємниче, неприємне.

Ну так, справді, я не чула, щоб гувернантками колись ставали вагітні жінки. Те, що вона молода, добре, бо так у неї більше шансів подружитись із Джес. Сестрі потрібна подруга, а не вчителька.

Але схоже, дядько й справді накинув оком на цю особу. Бо чому б він так швидко захотів прийняти її на роботу?

Так чи інакше, але поява гувернантки у Джесіки могла б стати вигідною для мене. Може, Мейбел помилялась, і ця жінка зовсім не збиралась причаровувати дядька й виходити за нього. Але вона стане подругою для моєї сестри. І кому, як не їй, тоді точно знати, за що Джес зненавиділа мене?

Якщо ця жінка зможе знайти підхід до Джесіки, тоді буде в курсі її секретів. Я повинна подружитись із нею. Ще краще, якщо вона й справді не була заміжня та має за своєю спиною темну історію. Тоді ми зрозуміємо одна одну.

Я вмовила Гаррі сходити в гості до дядька на наступних вихідних. Він, як і раніше, ночував у мене, й між нами нічого не змінилось крім того, що тепер я ховала алкоголь подалі й випивала дуже мало. Не хотілося його злити. Можливо, в глибині душі я побоювалась свого нареченого, бо не знала, яким він буває у справжньому гніві. І не хотіла перевіряти.

Я зустріла дядька на порозі. Мейбел відчинила двері із невдоволеним обличчям, але мій родич сяяв. Це відразу скидалося в очі. Я згадала, як Гаррі розповідав, що останніх два тижні дядько почувається неприродньо щасливим і майже щодня одягає нові костюми. То може, Мейбел права, і ця гувернантка таки надумала прописатись у його будинку?

Я роздумувала про це без злоби. Ну й нехай. Головне, щоб вона допомогла мені з сестрою.