Глава 15

І Хлоя, і Рейна мали коханців. Швидше, це були чоловіки, які ділили з ними ліжко за гроші, хоча я й не знаю усіх подробиць їхніх стосунків.

У Рейни був Оскар – молодий, напевне, ровесник її сина. Він рідко бував у нас. Боявся Рейни, яка покривала його, хлопця з кримінальним минулим, перед жандармами.

Частіше нам зустрічався Говард, коханець Хлої. На відміну від Оскара, він не боявся своєї спонсорки й вертів нею, як хотів. Молодий, ровесник коханця Рейни, він добре розбирався у потребах сучасних жінок і вмів задовольняти їх усі. Привабливий та веселий, Говард подобався нашим дівчатам, і деякі навіть ділили з ним ліжко. Зазвичай, це робили ті, хто мав старих та нудних постійних клієнтів.

Я не могла назвати Вільяма дуже молодим, але бажання спати з коханцем Хлої за її спиною не мала. До того ж, Говард не викликав у мене ніяких почуттів, окрім роздратованості, тому я зазвичай не звертала на нього уваги, хоч він і дуже активно намагався звабити мене.

Луїза якось сказала по секрету, що Хлоя знає про походеньки свого коханця, але звинувачує в тому дівчат. І усіх, кого застукує з ним, карає нещадно. Мені не випало нагоди перевірити, яким буває це покарання, але казали, ніби наша бандерша має потаємну кімнату тортур. Звідти ще ніхто не повертався.

Санні по секрету, коли ми лишились удвох у кімнаті, розповіла, що кілька разів мала секс із Говардом. Не те, щоб він був об’єктом шаленого кохання з її боку, швидше, вона робила це з нудьги. До того ж, треба віддати цьому пройдисвітові належне, він справді подобався навіть найдосвідченішим повіям.

Після тих слів я перестала спокійно спати. Спостерігаючи за тим, як моя подруга знімає та надягає гарні сукні, милуючись нею, такою простою та водночас неймовірно привабливою, я з жахом думала про кімнату тортур. Якщо Хлоя раптом дізнається…

Говард не був надто балакучим. Але мав інший, більш страшний та серйозний недолік.

Перед черговим оглядом у лікаря Санні почала нервувати. Раніше вона ніколи не лякалась і не хвилювалась, ставлячись до цього, як до звичайної, буденної події. Але тепер її занепокоєння виглядало неприродним.

-Голова болить – сказала вона у відповідь на моє запитання – Я б із радістю лишилась сьогодні в ліжку.

Та всі мали йти до лікаря, ніхто не був виключенням. Тоді Санні, або Емілію Арден, перевіряли переді мною. Вона затрималась надовго, і я не могла позбутись передчуття чогось поганого.

Коли двері відчинилися, вийшла не Санні. Лікар – той самий, який робив мені аборт – попросив покликати Хлою.

Амбер шепнула мені, що це недобрий знак. Подібне трапляється в борделях, коли виявляється, що дівчина заразилась якоюсь хворобою.

-Але ж це неможливо! – вигукнула я. Так, в мені ще лишалось вдосталь наївності – Хлоя казала, що кожен клієнт приносить довідку…

-Якби це було неможливо, нас би не перевіряли.

Я замовкла, розуміючи, що Амбер права. Серце стислось. Воно довгий час не відчувало ні болю, ні жалю, але тепер, коли робилось щось погане з моєю найкращою подругою, людиною, яка була для мене підтримкою, міцним плечем…

Хлоя довго не виходила з кабінету лікаря. А коли вийшла, відсторонено звеліла нам розходитись по своїх кімнатах.

Але я не могла відпустити її просто так, не знаючи, в чому справа.

-Що із Санні? – мій голос розпачливо розрізав тишу – Що сказав лікар?

Хлоя могла б не відповідати. Але на мені одній вона заробляла доволі багато, ми обидві це знали.

Вона дала знак іти за нею. Я пішла, намагаючись узяти себе в руки. Серце налякано вистрибувало з грудей, і спинити його не виходило.

-Скажіть, Єлено – Хлоя позбулася маски крижаного спокою, як тільки двері за нами зачинилися – Чи мала ваша сусідка якість стосунки із Говардом?

Цього я б не сказала навіть під страхом смерті.

-Не знаю – озвалась, не ховаючи очей. Тут мене вже навчили добре брехати. І Хлоя це знала, тому не стала розпитувати.

-Вона заразилась сифілісом – сказала бандерша, наче відрізала, але у її голосі відчувались болючі нотки – Я маю список усіх її клієнтів і довідки, які підтверджують, що вони здорові. Напевне, деякі вже не є такими, але це не має значення…

Я не знала, що Хлоя веде список усіх клієнтів. Справи кепські, навіть дуже.

-Я втомилась – жорстке обличчя мадам змінилось, і зморшки на ньому стали більш помітними, глибокими. Тепер це була просто жінка не першої свіжості, змучена життям, і, очевидно, хвора – Втомилась від його пригод та коханок. Він робив це не лише тут, а в інших борделях, десь там підхопив заразу. Тепер і я, як Санні…

Вона схлипнула, і повернулась до мене спиною.

Я зіткнулась із неприємною дійсністю бордельного життя, і це вражало. Саме тоді, в кабінеті мадам, пропозиція Вільяма переїхати до нього перестала видаватись чимось неприродним.

-Що буде із Санні? – запитала я, хвилюючись за подругу.

-Я відішлю її до лікарні. І…замість мене буде Рейна. Принаймні, якийсь час.

Лікарня? Але це означає, що Санні заберуть звідси, від мене, і можливо, я довго не бачитиму її…

Коли я повернулась до кімнати, моя подруга сиділа на ліжку й плакала. Я вперше бачила її сльози, тому й завмерла, не в силах щось говорити. Вона була взірцем, прикладом стриманості. Філософського, спокійного ставлення до життя, символом прощення й миру.

-Що вона тобі говорила? – запитала Санні, схлипуючи. Вперше вона виглядала слабкою, розчавленою, і мені зробилося страшно. Я досі не знала усіх проявів та особливостей тієї хвороби, яка завітала до нашого борделю.

-Запитувала – я повільно підійшла і сіла поруч. Ні, це неможливо. Санні не може плакати, бо тоді, разом із нею, я теж можу втратити силу.

-Про Говарда?

-Так. Я нічого не сказала.

-Вважаєш мене дурепою?

Приреченість її голосу лякала, але я вирішила не подавати виду.

-Що ти, ні. Ніколи не вважала і не вважаю.

-Дарма – красуня-білявка, яка могла б стати гарною дружиною та матір’ю, але сиділа тут через чоловічу недбалість та несправедливість, махнула рукою – Бо я й справді дурепа. Захотілось трохи розважитись, додати різноманітності…