Краплі ніжності

Розділ 6(Осінній вечір)

Упало листя тихо на дорогу,

Осінній шепіт стелиться в пітьму.

Я знов шукаю тут нову підмогу,

Та серце зберігає давнюю пітьму.

Вітри несуть історії забуті,

Дощем змиває все, що вже пройшло.

Мов книга, час не дасть нам оминути.

Ті сторінки, що втрачено було.

А все ж у тьмі з’являється надія,

Мов промінь світла у нічній імлі.

І я в собі нову знайду подію —

Щоб крила виростити у землі.

Бо осінь — не кінець, а сам початок,

Це спогад і водночас новина.

Вона навчає втратам і відплатам,

Та лиш для сильних — вічна і жива.

Подобається

#1251 в Сучасна проза
#1067 в Різне
#182 в Поезія

Відредаговано: 09.09.2025