Кохання… Що за диво-слово?
У ньому щастя і тепло.
А хтось заперечить відомо,
Що в нім і горе, і ярмо.
Воно буває, наче буря,
Що нищить скелі й береги.
То ніжний дотик, то недоля,
То спогад давній, як віки.
Воно дає людині крила,
А іншим — пута на руках.
То світле, чисте, щире диво,
То тінь утрат, то біль в очах.
Та все ж воно єднає душі,
А часом розводить навік…
Кохання — диво незбагненне,
Що в нас живе з початку літ.