Донечки Веселки

Веселка, як тільки з’явилася на Землі, вирішила народити собі дочок – помічниць у головній справі свого життя. Донечки мали нести відповідальну службу – бачити свій колір у природі і виправляти, коли що не так.

А донечок Веселки звали так:

Червонянка

Помаранча

Жовтинка

Зеленава

Блакитнія

Синіна

Фіолета

Усі вони були гарні й роботящі.

Кожна жила у своєму замку. Кожна мала своє господарство і колісницю для об’їзду своїх володінь.

Якось мама Веселка поїхала в гості до Сонця. Надовго поїхала. Лишила дочок господарювати. А дочечки стали сперечатися – хто ж у них буде головною. І ніяк не могли помиритися і вирішити.

То Червонянка встане – і починає верховодити: все фарбує в червоне. То Блакитнія дочекається ночі й починає фарбувальні роботи. А то Жовтинка по обіді, поки відпочивають, щось своє зробить.

І так вони світ фарбували і перефарбовували, що вийшла брудна сіра пляма…

– Ну і що ж ми наробили? – плакала Синіна.

• Що тепер матусі скажемо?
• Як нам далі бути?

– А ходімо до дідуся Вітра, – запропонувала Зеленава. Усі погодились.

– Дідусю Вітру! – звернулися до сивочолого старого юні й гарні сестри.

– А! Доброго дня! З чим завітали?

– Ми, дідусю, наробили шкоди землі й людям. Матуся Веселка поїхала у справах, а ми тут понамальовували…

– Ви, напевне, посварилися?

Дівчатка соромливо поопускали очі.

– Ех, дівчаточка, дівчаточка… Хочу вам наперед сказати, що у будь-якій справі не слід прагнути бути першим. Якщо вже випало бути першим (вас обрали чи поставили над кимсь) – то гаразд, старайтеся. Кожен повинен хотіти в першу чергу загального блага, а не власної вигоди. А у вас начальник – Матуся. А поки її нема вдома, то всі ви рівні – нема перших, нема останніх. Ви бачили, яка у вас матуся? Ви теж можете бути такими гарними через доброту вашу. Станьте в рядок і візьміться за руки – це буде ваше примирення.

Сестри стали, взялися за руки – і утворили веселку! Засяяли над світом – і світ знову став таким, як і раніше.

– Так он для чого нас матуся лишила! Щоб ми її підмінювали, але тільки всі разом, – заговорили сестри. – У дружбі ми гарні й сильні!

– Саме так, – усміхнувся сивий Вітер і покрутив вуса.

Війнуло прохолодою зі сходу, а на небі знову засяяла Веселка.