Як народилася Веселка

Одна планета колись була чорно-білою і сірою. Жили на ній чорні білуни. (Такі там були люди.) Ці люди були безрадісні. Вони жили без сміху і сліз, були зовсім спокійні, і нещасні.

У них були свої вчені, які вивчали різні науки: економіку, право, фізику, математику. Навіть природознавці були.

І якось один учений, на ім’я Вишеслав, припустив, що світ може бути радіснішим. Він заявив на весь світ, що радість може принести колір. Звісно, тоді кольорів не було, і ніхто з людей не знав, що таке колір і навіщо він.

Довго мудрував Вишеслав і придумав виростити кольори в лабораторії.

Спочатку він узяв зернинку колоска. Поклав її трохи достигнути в баночці, перед цим тричі скупавши в росі. Учений думав, що колосок ріс на сонці: він має дати дуже гарний  – якийсь теплий – колір.

Тоді він узяв апельсин. Великий, круглий, солодкий – Вишеславу здавалося, що від цього всього теж віє якимсь теплом.

Потримавши зернинку на сонці, вчений залив її апельсиновим соком.

Потім Вишеслав вирішив покласти зернинку в стиглі трави – аби вона набралася трав’яних  соків – учений думав, що трави, при своїй пухнастості й пахучості, мають гарні властивості.

Затим учений вирушив до моря. Він опускав зернинку у воду – аби вона і водну міцну стихію увібрала в себе.

Тоді Вишеслав вирішив помістити зернинку в надра землі, аби вона далі розвивалася, як і будь-яке інше насіння.

Учений попросив друзів чергувати біля місця, де мала прорости зернинка.

Усі люди переживали: і чим же проросте це насіння?

Поливати і доглядати те місце збиралися тисячі охочих.

Аж якось на світанку сталося те, чого чекали: зернинка проросла. Але не просто проросла. Поки втомлені люди спали, над усією землею піднеслася осяйна різнобарвна дуга. А найголовніше – усе довкола стало кольоровим.

Люди не впізнали світ того ранку. Усе було таким яскравим! Вони ще не знали, що то колір. Сам Вишеслав був здивований – він чекав чогось іншого. Не такого великого і красивого.

Відтоді життя на тій планеті перемінилося. Люди подобрішали. Разом з кольорами з’явилися емоції. А Вишеслав увійшов в історію.