Ми з батьком вирушили в країну Весни, тут все таке красиве, квітуче, я аж милуюся.
- Сніжано, пора йти на ринок! - покликав мене тато, я пішла, як би красиво не було, а ми тут для того, щоб працювати.
На ринок, люди швидко розкупили, вже до обіду ми були вільні.
- Тепер вирушаємо в порт, щоб дізнатися чи є зараз кораблі, щоб вирушити назад.
Нам пощастило і вже через п'ть днів ми були вдома. Мама і брат здивувалися, адже вони очікували на нас пізніше. А я думаю, що нічого дивного немає, адже мій тато один з найкращих купців на всі чотири країни.
Я замітаю біля воріт, раптом до мене підійшов коріеєць.
- Добрий день, Сніжано, я до тебе у справі. Справа в тому, що сім'я Лемія хоче повернути угоду. А ти згодна?
- Ні, не згодна, повернення угоди не буде.
- Тоді пиши відмову.
Ми зайшли у приміщення, де іноді тато, іноді я робимо підрахунки, взяла перо й написала під диктовку коріейця. Не хочу я жити з Лемієм і він ніяк цього не доможеться.