ПЕРШИЙ БІЙ

Друзі дітей -ящірки, після бурхливих вдячностей, повернулися додому, а Аріана і всі її інші друзі, враховуючи Вейліну, пішли в палац Тміни. Чорний палац вже не здавався таким страшним і неприступним, адже наші герої вже встигли звикнути до зловісної темряви. Вони зупинилися під деревом біля самих стін.

- Ну, і як нам потрапити всередину? - поцікавилася Кейні.

- Якщо я не помиляюся, десь тут є потайний прохід - відповіла Вейліна, трохи коливаючись.

- "Якщо я не помиляюся" - передражнила ту Лайла, - треба бути упевненою, що ми не залишимося тут навіки.

- Ну, взагалі, я чула про таємний хід, від старого однорога, - виправдовувалася ельфейка

- Але звідки ж тут одноріг? - з подивом запитала Аріана.

- Просто сюди потрапляють у полон жителі з усієї країни снів. І Тміна перетворює їх на тінь, а у усіх тіней одна мова і усі один одного розуміють, - пояснила Вейліна, - Так от, за його словами хід призначений для воронів. Він знаходиться з іншого боку замку, але високо. Виглядає як арка, туди увесь час залітають ворони, щоб прислужити Тміні.

- Тоді пішли! - наполягала Міка,

- Так, не втрачатимемо час, - підтримав Флавір.

Доки маленькі, але сміливі герої рішуче підходили до своєї мети, сталася неприємна затримка. Вода з болота все ж затікала в тунель і поступово це стало помітно. Жаби, досить уважні вартові, виявили, що болото зменшується! І тут же спохопилися, що з дзеркалом щось сталося. А коли вони спустилися на дно, то побачили тунель, виритий ящерами, і потім, порившись в піску, не знайшли люстерка! Яка паніка почалася! Вони скакали по усій поляні, раз у раз гучно квакаючи.

На цей шум злетілися ворони, і їм тут же доповіли про неприємність. Тоді ворон розіслав інших воронів по усьому Чорному лісу шукати лиходіїв. Тут же схопили ящерів, які ще не встигли доповзти до своїх рідних нір. Але як справжні герої, ті тримали таємницю і не видали відважних мандрівників.

Але все ж таки, птахи помітили нежданих гостей. Усе тут же доповіли пані, чекаючи вказівок.

- Упіймати. Відібрати дзеркало! Усе інше я зроблю сама. Ви нічого не можете!

І ось, коли нічого не підозрюючи, діти підійшли до арки для воронів, з неї вилетіла ціла зграя чорних птахів, вихором налетівши на них. Хочу нагадати, що ворони в порівнянні з ельфеями - розміром з літак. Але і у дітей була перевага - вони були моторніші і птахи, сідаючи то там, то тут і клюючи землю в надії упіймати ворогів, промахувалися. Тим більше дітей було складно помітити, вони увесь час пригиналися і ховалися за високими валунами. Ворони, проте, намагалися загнати їх в ліс, адже там є жаби, які можуть допомогти. Кілька разів дітям вдалося ухилитися, і побігти у бік замку, але злих птахів була величезна кількість і вони, врешті-решт, перемагали. Але раптом, як грім серед ясного неба - з'явився ще один ворон. Але його вже не варто боятися дітям. Цей ворон вже був знайомий Аріані та її друзям. Ну звичайно, та це ж Карван! За проханням королеви, що вже почала хвилюватися через довгу відсутність маленьких рятівників, він полетів на розвідку. І побачивши їх жалюгідне становище, кинувся рятувати. Пірнувши в гущу воронів, він раптово і дуже голосно закаркав так само, як він сповіщав ельфей про біду. На мить усі завмерли від несподіванки і Карван встиг підлетіти і забрати дітей.

- Летимо звідси! В арррку! - тільки і каркнув Карван.