ЧОРНИЙ ЛІС І ЙОГО МЕШКАНЦІ

Втеча вдалася, і діти вервечкою йшли по сирому підземеллю. Скоро показався вихід. Але, на подив усіх, на виході було темно, як вночі.

- Ми ж ніби вдень потрапили в темницю, ні? - здивувалася Лайла

- Так, ніби.

- Це Темний Ліс, володіння Тміни, - загадково сказав Флавір.

В цьому лісі були дуже високі дерева, що закривають небо. А чорне листя приховувало чиїсь силуети. З глибини пролунав голос: "воуо, квооо!", і по лісу пролунало протяжне відлуння. Раптом налетів вітер, і чорне листя зашуміло так, що переляканим дітям здалося неначе ліс говорить з ними.

- Я туди не піду! Навіть не умовляйте! Я ніколи туди не піду! Я і так вам допомогла! - позадкувала Софія і щезла в темряві підземелля.

- Аріана, ти упевнена, що підеш в цей жахливий ліс? Говорять, там водяться чорні привиди! - попередила Кейні. Її усю трясло.

- А ще говорять, в цьому жахливому лісі живуть жахливі злі чудовиська з величезними зубищами! - повідомила Лайла.

- Там ще небезпечніше, ніж скрізь, де ми були,

Аріана зітхнула, тому, що теж боялася. Але щось усередині підштовхувало її, і вона рішуче зробила крок вперед.

- Ми пройшли надто багато, щоб відступати! Я йду в цей ліс. Я його пройду і знищу цю напасть!

Ну і як друзі могли кинути її! Тим більше повертатися назад через місто змій теж було небезпечно. І, незважаючи на страх, всі шестеро увійшли до цього жахливого, зловісного, чорного лісу. Обіцянка, дана дітьми, зобов'язувала їх йти далі і далі углиб лісу. Раптом, перед ними щось промайнуло. І ще раз. Усі хотіли бігти, але страх оволодів ними настільки, що вони не могли рухатися. Аріана вже звикла до темряви і змогла розрізнити, що те, що мелькотить перед ними - тінь. Істота різко кидалася з одного боку в інший, неначе загнана в пастку.

- Це якась тінь, - прошепотіла тремтячим голосом Аріана, - А, а раптом це Тміна?

Від цих слів в усіх забігали мурашки, але зрушитися не було сил.

- У мене зараз знепритомнію! - простогнала Флорі.

- Я теж! - так само простогнала Міка.

- Та ні, подивиться на цю тінь! Якась вона дрібнувата - раптом заспокоїлася Кейні

-Тміна, не Тміна, яка різниця! Все одно нам доведеться знайти з нею спільну мову, потрібно думати як.

- Навіщо, Лайла? - запитала Аріана, вже уявляючи, що істота з ними зробить, якщо вони з нею ще й заговорять.

- Це нам потрібно тому, що цей ліс як лабіринт, і ми не знаємо дороги. Нам потрібний провідник, тобто, яка-небудь тінь, - пошепки пояснила Лайла, щоб не злякати істоту.

- А ти упевнена, що вона нас не з'їсть або не спопелить? І взагалі, з чого б це тінь стане з нами заводити дружбу? - Аріана наполягала на своєму.

- Інших пропозицій у мене просто немає, а спробувати можна. Ну? Так хто йде знайомитися з цією красунькою? - єхидно усміхнувшись спитала Лайла.

- Чур, не я! - закричала Кейні, але тут же принишкнула, оскільки отримала від сестри.

- Я теж не піду, - несподівано сказав Флавір.

- Ти, що, здрейфив? - здивовано запитала Лайла.

- Ні, просто я ще не встиг звикнути до темряви, і нічого не бачу, - без образи відповів Флавір.

- Я піду. Я заварила цю кашу, мені нею і пектися. Я не хочу, щоб з вами, щось сталося, - раптом сказала Аріана і рішуче зробила крок вперед.

- Будь обережна, тіні дуже підступні! - попередила Аріану Кейні.

Аріана підійшла трохи ближче до істоти, яка ховалася за деревом.

- Гей, хто там? - у Аріани все ще тремтів голос, але вона намагалася заспокоїти себе, - Виходь! Я не завдам тобі ніякої шкоди! Мене звуть Аріана. Я просто хочу домовитися, от і все!

З-за дерева почувся голос.

- Ууу! Уруу, урру! Чш.

- Пробачте, але я не розумію мову тіней, можете пояснити мені, що ви говорите?

- Ухкку, уууу! - відповів привид - і набув форми букв, що предстали перед Аріаною. Це було трохи несподівано, але Аріана не розгубилася і почала читати вголос: "Я ельфея", несподівано склалося з букв, а тінь продовжувала: "мене зачарувала Тміна". Тінь переробила ці слова на інші, і Аріана змогла прочитати:

- Я тут не одна. Нас багато! - тінь ще раз поміняла букви, Аріана продовжувала читати, - Нас може звільнити від чар або Тміна, або хто-небудь інший.

- Тобто я теж можу тебе звільнити від чар? - запитала Аріана, дочитавши слова. Вона намагалася вникати в кожне слово. Те, що невідома істота - друг, не було сумнівів.

- Так, і не лише мене, - послідкувала відповідь.

- Скажи мені, що треба зробити, і я тебе звільню від чар! - вигукнула Аріана, і прочитала далі.

- Потрібна блискавка!

- Що? - запитала Кейні, що теж чула цю розмову.

- Я, здається, розумію, що їй треба. Подивіться в небо, перед палацом Тміни є блискавки і нам треба з ними щось зробити, але ось тільки що...