НА ВОДІ

Пролітаючи над країною Навпакиток, Аріана не переставала дивуватися.

- Ой, дивиться! Черепаха летить, - захоплювалася вона і тикала пальцем. Для неї це було так дивно! Іноді черепахи пролітали так близько, що вона могла погладити їх по панциру. Але її друзі не дивувалися з усього цього, тому, що часто бували в цій стороні.

Летіти потрібно було довго, і щоб не збитися, вони летіли уздовж річки. Іноді спускалися до самої води, щоб попити або остудитися. І ось, діти летіли і спілкувалися, але не помітили, як спустилися занадто низько, і Флавір надто пізно зрозумів, що втратив керування. Одна черепаха врізалася в їх голуба. Юні шукачі пригод почали падати вниз у вируючі води річки, але тут Лайла щось помітила і закричала

-  Олексар, Олексар! Пливи сюди! Скоріш!!!

І замість того щоб потонути вони впали на м'який острівець з пір'я - це був плаваючий голуб. Ще одна чудасія для Аріани. Причому, цей голуб був трохи більше того, на якому вони летіли, і на її здивування, умів розмовляти. З води виринула голова.

- Спасибі. Ти, завжди вчасно тут пропливаєш! Який збіг! - сказала Лайла голубиній голові.

- Я завжди радий допомогти, Лайла. До речі, що це за дівчинка, онде? Я її не знаю! - запитався голуб.

- Вона з нами, не хвилюйся! Це Аріана. Її занесло в наше містечко вітром, - пояснила Кейні

- А, от як! Що ж, я - Олексар.

День хилило до вечора, і Олексар запропонував дітям залишитися у нього на спині. Усі погодилися і зручніше уляглися в м'якому пір'ї. Діти навчили Аріану грати в декілька ельфійських ігор. І вони весело проводили ніч.

На ранок же, коли стало зовсім ясно, Олексар був вже практично на середині річки. І поснідавши, почали обговорювати подальший план дій.

- Можна зараз спуститися на берег і пройти до кінця міста пішки, - припустила Кейні. Хоча їй самій не дуже хотілося йти пішки.

- Ні, так буде довше, а ми квапимося, - відповів Флавір

- Слухайте, а чом би нам не пропливсти до кінця річки на Олексарі? - запитала Аріана

- У мене, між іншим, теж є свої справи! - образливо втрутився голуб. Від такої відсічі, Аріана розгубилася.

- Ну, взагалі-то, ми тут світ рятуємо! А твої справи - тільки плавати і лежати на сонці! - обурилася Лайла

- Ну, а взагалі, річ не в цьому. Межа з містом бджіл далеко від річки, нам потрібно буде якось до неї дістатися.

- Давайте допливемо до повороту річки, а потім упіймаємо черепаху і долетимо на ній до кінця міста, - запропонувала Лайла. - Розумна ідея, мені подобається, - підтримав Флавір.

- І ми так і зробимо? - запитала Міка.

- Так!

Скоро, на повороті річки, довелося злізти з голуба і йти шукати черепаху. А черепахи були зовсім немалі, тому їх складно було упіймати. Загальними зусиллями, вони зробили вуздечку з водоростей і по ній забралися на черепаху. І сиділи, насолоджуючись польотом. Скоро вони побачили межу з містечком бджіл. Там всюди стояли вулики різних форм і розмірів.