НЕЗВИЧАЙНА ЗУСТРІЧ

Але щось привернуло увагу Аріани.

- Мені здається, або це дим?

Усі подивилися вниз, і справді, побачили дим.

- Тобі не здалося, - відповіла Кейні, з якоюсь байдужістю, - це хтось з дітей вогнище розпалив

- Як це, він, або вона теж рідкість? - запитала Аріана, зовсім перестававши розуміти явища цієї країни.

- Зовсім ні, це тільки в наше місто ніхто не долітає, а в інших повно народу, - пояснила Лайла з деякою досадою.

- А може, відпочиньмо біля вогнища, - запропонував Флавір. Він вже порядком втомився управляти вуздечкою.

- Давайте, - погодилася Флорі.

- Давайте, - повторила Міка.

Стали знижуватися до вогнища. Посадка була м'якою, і вже на землі Флавір скинув мотузяні сходи, і дітлахи швидко спустилися по ним. Раптом вони почули ззаду якийсь голос.

- Ем, здрастуйте!

Обернувшись, вони побачили дівчинку. Навіть більше - людську дівчинку. Схоже, що вона тут була одна серед усіх цих просторів. А неподалік, біля вогнища, стояв намет.

- Здрастуй, - привітала її у відповідь Аріана

- Мене звуть Софія, - вона анітрохи не зніяковіла несподіваним гостям.

- Я Аріана.

- А я Кейні.

- Лайла.

- А я, я Флорі!

- А я, я Міка!

- Мене звуть Флавір, - він зробив свій фірмовий уклін

- Ой, мені дуже приємно познайомитись! Хочете чаю? У мене ніби ще й варення є - зраділа Софія.

Довго відпочивати їм не припало. Потрібно було якнайшвидше повертатися до подорожі. Осідлавши голуба і попрощавшись з привітною хазяйкою, вони злетіли в небо.