ПЕРШИЙ ПОЛІТ

- Відправимося завтра вранці? - запитала Кейні

- Ну не вночі ж! Тут і так темно, - відповіла Лайла.

- Але я не можу, я ж прокинуся, я ж тут на ніч, правильно? - запитала дівчинка, злегка нервуючи

- Ха-ха, якщо тобі ще не говорили, то ваша людська ніч це - наших два тижні, - пояснив Флавір

- А, ой. Ну тоді прекрасно! Виходимо завтра вранці.

 Діти розійшлися вечеряти. Аріану Кейні знову покликала до себе додому. Мітра зустріла дівчаток. Але вже не так радісно. Вона чула заяву Аріани.

- Привіт милі, я дуже переживала за вас, там, на галявині. Але це ми обговоримо пізніше. До речі Кейні, я приготувала твій улюблений грибний суп і гарбузове пюре.

- Мм, я дуже люблю грибний суп!

- Тоді чого ви стоїте, дівчатка мої? Швидше мийте руки і за стіл!

Мітра, як завжди, подала їжу і побажала усім гарного апетиту. Кейні розповідала про сьогоднішню пригоду, а Лайла і Аріана мовчки їли. Після вечері Кейні запропонувала гості подивитися будинок, і повела її по кімнатах.

- У вас тут немає спалень, - помітила дівчинка, проходячи з однієї кімнати в іншу, - є їдальня, вітальня і навіть ігрова, але жодної спальні!

- Що таке "спальня"? - запитала Кейні, зовсім не розуміючи, з чого дивується її подруга.

- Ну, це там, де сплять

- Але ж ми ж самі в Країні Снів! Ми не спимо тут. Нам і не треба, ми можемо тільки іноді полежати на дивані і відпочити так.

- От здорово! - захопилася Аріана.

Мітра покликала дівчаток у вітальню.

- Дівчатка, я хочу з вами поговорити. Про вашу майбутню подорож. Я знаю, що відмовляти вас марно, я і сама така авантюристка! Але прошу, якщо раптом, буде дуже складно, повертайтеся. Ми придумаємо, як все вирішити. А якщо не ми - інші придумають. Тільки без жертв, гаразд? - у Мітри тремтів голос, і вона насилу стримувала сльози. Але в той же час, вона страшенно пишалася своїми доньками, - а зараз я допоможу вам зібратися.

Наступного дня дівчатка раніше поснідали бутербродами і молоком попелюхи, і поспішили на вулицю. Біля будинку на лавочці їх вже чекав Флавір.

- Привіт! - поздоровкався він, і радо посміхнувся

- Привіт, - відповіла йому Лайла за усіх.

 - Ви вже домовилися з мамою? - запитав Флавір, хвилюючись, що їх не відпустять.

Його батьки були зовсім не проти таких подвигів, адже і його батько щодня працював на небезпечній роботі - на комахо-фермі.

- Так, вже домовилися, вона у нас така, що все розуміє. Навіть допомогла зібратися.

- Вам пощастило, - усміхнувся Флавір, - а ось Міка і Флорі ніяк не умовлять своїх.

Але тільки він це сказав, як із-за рогу вискочили дві фігури, по дорозі забираючи свої кучеряві пасма в хвостики.

Коли усі вже зібралися, вирішувалося питання транспорту.

- Я пропоную попросити у таксистів мишу, - запропонувала Міка. Вона дуже любила мишей.

- А може, попросимо в кого-небудь зі знайомих зайця? - запитала Флорі, - вони-то по більше, і повитриваліше.

- Зайці і миші - не відповідний транспорт для таких подорожей, - сказав Флавір, - найкраще це голуб. Або будь-який птах. Летіти безпечніше.

- Але у кого ми візьмемо голуба? Це не дешеве задоволення.

- А ось і у мене! - раптом з'явилася Мітра.

- Мам, але звідки у тебе голуб? - здивувалася Лайла, хоча вже і звикла до незвичайних сюрпризів від мами.

- Від королеви!

- Від кого? - перепитала Кейні, з недовірою.

- Від королеви! Вона виділила вам одного білого як сніг голуба, - пояснила Мітра, - так що можете вже вирушати в дорогу, я вас проведу. Правда, вам доведеться самим управляти ім. Хтось це уміє?

- Я умію, мій батько працює на фермі, його туди часто возять на голубах. Я з ними знайомий! - стверджував Флавір.

І ось діти вже сідають в крихітні сідла разом зі своїми рюкзаками і прощаються з батьками і усім народом. Ще довго долітали захоплені крики жителів містечка. А Мітра сумно проводжала дочок поглядом.

Діти вже парять над землею і обговорюють свій майбутній маршрут.

 - Може нам варто полетіти уздовж країни, так безпечніше, - запропонувала Лайла.

- Ні, уздовж країни не зовсім безпечно. Тут темно і нічого не видно. Тим паче, мені, як "пілотові" - сказав Флавір, що сидів за голубиною вуздечкою, - краще полетіти через місто Навпакиток, тобто батьківщину водоплавних голубів і літаючих черепах. Ну, а потім можна завітати до бджіл. Вони цілком доброзичливі.

- Ага, а потім тільки один шлях, через місто змій! Там і не пахне доброзичливістю, - помітила Лайла

- Так швидше, ніж облетіти ще пів-країни! - засперечався Флавір. Лайла зітхнула, але погодилася. Голуб попрямував до межі міста ельфей. Незабаром вони перетнули її. Стало знову світло, і діти зітхнули з полегшенням.