КАРВАН

Вам напевно цікаво, чому ж це ворони служать королеві пітьми. Річ у тому, що у цієї чаклунки була своя розвідка. Це були ті самі чорні ворони. Єдині піддані, що служили їй. Вони літали по всій Країні Снів і докладали усе своїй пані. І ось, одного разу, її розвідник, по імені, яке ви вже чули, Карван, вилетів на розвідку в дуже спекотний день, і сів відпочити біля будинку однієї ельфеї. Ворони, слід вказати, в порівнянні з ельфеями виглядали розміром з літак, адже вони були реального розміру, як і у людському світі. Ворон виглядав дуже втомленим і змученим спекою. Ельфея побачила Карвана, і їй стало його дуже шкода, хоч вона і розуміла, що це розвідник Тміни. Все ж вона наповнила бочку біля будинку водою, щоб ворон міг попити. Після цього випадку Карван подружився з ельфеями, і, звичайно посварився з Тміною. А сваритися з Тміною було дуже небезпечно. Тому він і ховався по всій Країні Снів, літаючи і подорожуючи під знаком миру - ельфеї пофарбували йому білим перо. Але оскільки ворони дуже дружні птахи, то не усі з його зграї були проти нього. Його друзі допомагали йому сховатися або розповідали наперед про плани їх пані. А він став розповідати ельфеям, якщо Тміна що-небудь замислювала проти них. Ось так і цього разу, він сів на найвище дерево і голосно закаркав про біду, що настає.

Після того, як ельфеї дізналися, що все це витівки Тміни, вони неймовірно перелякалися. Проте Карван наполегливо просив вийти усіх зі своїх домівок на загальну нараду, на поляну. Ельфеї, хоч і з побоюванням, але все таки послухалися ворона. Адже страхом справі не допоможеш. І, коли вони вийшли на поляну, де зазвичай проводилася нарада, вони почули гуркіт коліс, і через пару хвилин виїхав дерев'яний трон з колесами. Спереду була прироблена палиця до якої були прив'язані дві нитки. Ці нитки служили упряжкою для двох прекрасних білих миш з чорними очима-намистинками. З боків на спеціальній прив'язі летіли світляки, освітлюючи шлях. На троні сиділа золотоволоса эльфея в білій сукні з мереживами. Це була королева, і Аріана швидко здогадалася про це тому, що у неї на голові була квіткова корона. На жаль, дівчинка не змогла її як слід роздивитися, адже навіть зі світляками було дуже темно. Королева, зібравшись з думками, звернулася до эльфей. Її промова повинна була не лише підбадьорити підданих, але і призвати до дії.

- Здрастуйте, дорогі мої піддані! Я, як і ви усі, дуже перелякана і засмучена тим, що в усьому нашому місті настала пітьма, але я не падаю духом! Я так само раджу вам, теж не опускати голови! У зв'язку з цими подіями, під загрозою, можливо, уся улюблена нами Країна Снів - наша батьківщина! Я пропоную, навіть закликаю зібрати добровольців, і послати в палац Тміни, заради мирних перемовин (тут, Карван, що сидів поруч, закотив очі, бо прекрасно знав, що з Тміною не можна домовитися) і повернути нам світло! За нашу улюблену країну! Ну, хто за? Хто піде? Добровольці!

У відповідь настала тиша. Ельфеї, самі по собі, народ мирний. Вони не звикли взагалі з кимось воювати, адже в Країні Снів, ніхто не нападає один на одного. І армії у них раніше теж не було.

- Ну, невже ніхто? - безпорадно запитала зовсім розчарована королева, - Що зовсім?

З натовпу, який зібрався навколо трону-карети почулися перелякані крики.

 - Мила королево, ми просто не зможемо!

- Ми дуже боїмося Тміну!

- Вона нас зачарує!

- І ми не можемо йти в повному мороці!

- Між іншим пітьма тільки в нашому місті, і Тміна зачар-р-рує інші міста не р-раніше, чим чер-рез тиждень! - втрутився Карван, намагаючись чимось допомогти королеві.

- Але ми все одно нічого не вдіємо проти неї!!!

- Що ж, мені дуже шкода це визнавати, - королева пустила сльозу, - але ми будемо слугами Тміни!

Серед натовпу почулися зітхання жаху і відчаю. Деякі пані навіть втратили свідомість! Такої паніки і такого страху ніхто ніколи не бачив в цьому маленькому містечку. Аріана дивилася на це, і раптом відчула, що вона зобов'язана якось допомогти. Вона миттєво зрозуміла, що вона - єдина людина серед цих милих казкових істот за багато років, і треба щось робити.

- Я! Я готова! Адже я людина, я зобов'язана вам допомогти, - закричала Аріана, піднімаючи руку.

Ельфеї навколо неї розступилися, шанобливо звільняючи дорогу до королеви. А королева, у нестямі від радості заплескала у долоні і урочисто вимовила:

- Вітаємо рятівницю!

Ельфеї заплескали в долоні і закричали.

-  Ура! Ура! Ура!

- У нас буде знову світло!

Королева, дочекавшись, поки народ заспокоїться, покликала Аріану і веліла їй прийти уранці наступного дня. Після цього усі окрім Аріани і її друзів розійшлися по домівках.

- Що ти їм сказала, га? Вони ж реально повірили тобі! Ельфеї довірливий народ, якщо ти не знаєш! - зашипіла Лайла на Аріану.

- Ну, Лайла, спокійніше, вона просто погарячкувала і все. Зараз підемо до королеви, і все пояснимо. Правильно я говорю, Аріана?

- Ні, Кейні. Ви усі хіба не розумієте? Я, окремий випадок у ваших краях, тим більше, це мій сон, і я вільна робити тут що я хочу. І я хочу врятувати ваш світ! Я вже пообіцяла, що поверну світло ельфеям, і я виконаю свою обіцянку!

- Але це дуже небезпечно, ти просто не розумієш, - Кейні благально подивилася на Аріану, але та спокійно стояла на своєму, - Ну і ми ж тебе не кинемо, ти наша гостя. А ось нас не пустять наші батьки!