НОВІ ЗНАЙОМСТВА

Але Аріані пощастило, повз неї проходила ельфея Кейні. Безтурботно розгулюючи під тінню пшениці, ельфейка ніяк не чекала побачити тут гостю. Тим більше людину. Як тільки вона помітила Аріану, що сиділа на землі, відразу підійшла до неї.

- Привіт!

- Привіт,

- Як тебе звуть? - було видно, що Кейні зацікавлена дізнатися якомога більше про дівчинку.

- Я Аріана

- А я Кейні! - вона аж підстрибнула від нетерпіння, і разом з нею підстрибнули її фіолетові коси, - І мені здається, що ти не місцева!

- Так, мене сюди занесло. Якось…

- Що? Не може бути! Неймовірно!

- Так, а що тут такого? - Аріана почувала себе дивно, неначе це вона - якась істота, що раніше не існувала.

 - Просто розумієш, до нас з людського, тобто, з вашого світу, прилітав тільки один раз, один хлопчик і те, це було давно-давно! Сто п'ятдесят років тому!

 - Ого, а звідки ти тоді знаєш? Невже ти прожила сто п'ятдесят років?! - Аріана здивовано присвиснула.

- Хі-хі, ні. Просто це написано в одній прабабціній книжці! - розсміялась, пояснюючи, Кейні.

-  Тобто, я друга за багато років, прилетіла в ваше місто?

- Ага!

Аріана була шокована і, навіть трохи вдоволена. Вона тут рідкість. Як динозаври. Хоча ні, динозаврів давно немає і не буде на Землі, а вона, он, живенька сидить. Аріана замислилася про динозаврів, і в повітрі повисла тиша. Але її тут же перервала Кейні, простягаючи новій знайомій руку.

- Ну і чого ж ми тут стоїмо? - запитала вона і, не чекаючи відповіді, продовжувала, - мені ж потрібно тебе познайомити з моєю сестрою і друзями! Йдемо швидше!

 І вона потягнула Аріану, яка все ще сиділа на землі. Вже скоро вони йшли по широкій стежині між пшеничними полями і розмовляли. Спочатку Кейні пояснювала Аріані що їх народ зовсім не люди, а ельфеї. І що це - Країна Снів. Взагалі, жителям Країни Снів заборонено розповідати людським дітям, що ті сплять. Так зовсім не цікаво. Але Кейні не знала про це, їй було всього лише 8 років від народження. І вона з радістю розповідала, що вони у багато разів менше ніж людини, і що кожна дитина, коли потрапляє в їх місцину, зменшується до їх розміру. І ось, нарешті, дівчатка підійшли до старого дуба у витіюватих коренях якого було багато акуратних, але забавних будиночків. Як завжди, там снували туди-сюди веселі ельфеї. Кейні з Аріаною підійшли до одного будинку, біля якого стояла дерев'яна лава, а на ній сиділо четверо дітей. Усі вони про щось захоплено сперечалися

- Привіт всім! А ви ні-за-що не вгадаєте, кого я привела! - Кейні урочисто вказала на Аріану і задоволена собою, продовжила, - це Аріана, і вона з…тадададам! З людського світу!

Дві дівчинки, що сиділи поруч, і були схожі як дві краплі води зачаровано ахнули, а інша дівчинка, зовні схожа на Кейні, але із зеленим розпущеним, до пояса волоссям, тільки недовірливо зітхнула. Помітивши це, Кейні розпалено почала доводити свої слова.

 - Так! Вона людина, Лайла! Ось подивися, подивися хоч на її волосся! Воно кольору наших каштанів, а у таке буває тільки у людей, - і тут Кейні обернулася до Аріани і ніяково вибачилась, - пробач, адже я тобі нікого не представила. Це моя старша сестра Лайла, вона буває іноді дуже суворою, але взагалі вона хороша. А ось це, бачиш, з жовтими кучерявими хвостиками, двійнята, Флорі і Міка.

- Привіт, - сказала Флорі,

- Привіт, - сказала Міка.

- Ви так... эмм, схожі, - злегка розгубившись, відповіла Аріана

- Ну ти й кумедна! Вони ж двійнята! Двійнята завжди схожі. Але ось дивися, Міка завжди заплітає хвостики червоними резинками, а Флорі - зеленими. Так ти можеш їх відрізняти.

- А це хто? - вже не так боязко запитала Аріана про хлопчика, що сидів на краю лавочки.

- Я представлюся сам, - він шанобливо встав і зробив невеликий уклін, - Я Флавір

Тут з вікна одного з будиночків висунулася руда кучерява голова

- Лайла, Кейні, пора обідати! А ну бігом додому! - крикнула вона

- Ну ось, а я ще хотіла пограти! - Кейні ображено надула губи.

- Ну-ну, буде тобі ще прогулянка, а маму потрібно слухати. Швидко пообідаємо, і підеш грати, - підбадьорила її Лайла, і вони пішли. Кейні запросила Аріану до них, як почесну гостю.

- Привіт, мам - кинула Лайла і почала розв'язувати шнурки на високих черевиках.

- Привіт, матуся! - сказала Кейні і кинулася в обійми дорослої ельфеї, з рудими короткими кучерями.

- Ох, ну і кого це ви привели? - мама дівчаток не була проти гостей, але ця гостя здалася їй трохи дивною, - А як тебе звуть, любонько? 

- Це Аріана, мама, - відповіла Кейні.

- І вона не эльфея, - додала Лайла, нарешті впоравшись зі шнурками.

- Як це? Вона дуже схожа на ельфею. Не може ж вона бути…

 - Людиною? Точно так

- Та ні, ви точно щось плутаєте.

- Вони і правда нічого не плутають, як я зрозуміла, мене занесло сюди ураганом, -  зніяковіло відповіла Аріана.