Прихисток 4 — Тренувальний центр. Розділ 4.8

Рішення визволити Мойсея виникло майже одразу після того, як він не повернувся до казарми після медичного огляду. У п'ятій  групі вже ніхто не вірив, що медичні огляди – це те, що якось відноситься до здоров’я. Рішення хоча і виникло одразу, але визріло не на пустому місці.

— Сьогодні він, а завтра…, — почав було Клин, але зупинився на півслові.

Граніт сидів, упершись ліктями в коліна, і дивився в підлогу, ніби там можна було знайти рішення. Після репліки Клина, він увімкнувся і сказав.

— Значить, сьогодні.

План виглядав сирим і небезпечним, але кращого не було. Вони давно вже потайки збирали те, що могли назвати зброєю — заточені шматки металу і гострі інструменти. Все це сховали у вентиляційній ніші, перетворивши її на невеликий арсенал.

Коли виходили з їдальні після вечері, Клину вдалося непомітно віддати записку одній із старших дівчат – тій, позивний якої він навіть не знав, але чомусь довіряв як самому собі: «Ми йдемо звідси сьогодні вночі. Беремо з собою надійних».

Двері до ізолятора виявилися міцнішими, ніж вони думали, але не настільки, щоб їх не можна було зламати.

Мойсей не спав. В повній темряві сидів на ліжку спершись спиною об стіну і охопивши руками коліна. У темряві ізолятора час втрачав будь-яку зрозумілу форму і переставав ділитися на звичні відрізки, перетворюючись на щось тягуче й одноманітне, у якому не було різниці між хвилинами і годинами, бо змінювалися лише думки, що вперто поверталися по колу і не дозволяли знайти навіть коротку паузу спокою.

Спочатку завжди казали “перевели”. Потім — нічого не казали. І всі робили вигляд, що цього достатньо. Тепер прийшла його черга.

Якщо вже так, то навіщо ця пауза? Колись раніше він ще надіявся на те, що рідні заберуть його звідси. Але пройшов час, ніхто не прийшов за ним. Вони мабуть подумали, що йому не місце серед них. І коли мами Оксани не стало, то більше нема кому про нього турбуватися. І Граніт, який спочатку турбувався, теж погодився з наказом на вибраковку.

Мойсей опустив голову, впершись лобом у коліна, і заплющив очі, але сон не приходив.

Коли заскреготав дверний замок і двері з глухим тріском відчинилися, він скоріше відчув, ніж зрозумів, що та темна тінь, що опинилася у кімнаті – це Граніт.

***

Влад із Реною працювали швидко і злагоджено. Після блокування сигналізації провели шланг до вентиляційного отвору від балону і відкрили вентиль, пустивши газ у напрямку житлового блоку, де мешкали офіцери-наглядачі. Залишалася друга частина — казарми вихованців.

В напівтемряві, при світлі ліхтаря, що лише частково розганяло тіні, вони попрямували до наступної локації, де їх чекав балон і шланги, приготовлені Кравцовим.

— Не затягуємо, — тихо сказав Влад крізь фільтр протигаза, поправляючи кріплення балона.

Рена протягнула шланг до вентиляційного отвору.

Саме в цей момент до казарми повернулися Граніт, Клин і Мойсей.

Вони рухалися швидко, тримаючись ближче до стін і звичних маршрутів, які вивчили за роки життя тут, і вже на підході відчули, що всередині щось не так. Двері були прочинені, і крізь щілину пробивалося слабке світло, якого там не мало бути.

Клин першим завмер, піднявши руку.

— Хтось є, — прошепотів він.

Граніт обережно відсунув двері ще трохи.

Усередині, біля вентиляційної решітки, вовтузилися двоє.

Вони були в протигазах, у темному одязі. Один тримав шланг, другий саме намагався закріпити його біля отвору.

Все сталося швидко.

Клин обійшов зліва, перехоплюючи того, хто тримав шланг, і різким рухом вибив його з рук, відкидаючи вбік. Граніт одночасно налетів на другого, збиваючи його з ніг і притискаючи до підлоги ще до того, як той встиг повноцінно зреагувати.

Рена встигла тільки різко видихнути крізь фільтр, намагаючись вивернутися, але Клин уже скрутив їй руки за спиною, притискаючи до стіни. Граніт навалився на Влада, втискаючи в холодний бетон підлоги.

— Тихо лежати, — прошипів він, посилюючи хватку.

Кілька секунд усі лише дихали — важко, уривчасто, кожен у своїй напрузі.

Мойсей дивився на балон, на шланг і на вентиляційний отвір.

— Газ, — сказав він тихо і кинувся до балона, щоб закрутити вентиль.

— Вухань, знімай з них протигази, — наказав Граніт, не відводячи погляду від чоловіка під собою.

Мойсей швидко виконав його вказівку, стягнувши протигаз з голови Рени.

Вона різко вдихнула, і на мить заплющила очі.

 — Хто такі? – зашипів на неї Клин.

Мойсей впізнав Рену. Його погляд метнувся до іншої темної фігури. Він потягнувся до протигаза, але Граніт випередив його рухи і  зірвав протигаз з обличчя Влада.

Мойсей завмер, ніби з нього вибили повітря разом із думками. Якусь мить він просто дивився, не кліпаючи, на обличчя, яке проступало з темряви, наче зі сну.